Самозакоханість і самовпевненість – прямий шлях до обмовок, які роблять явними те, що сам мовець знає й обдумує, проте в жодному разі не хотів би виносити на публіку. Але… Обмовка, за Фройдом, це «виказування вголос» нашого підсвідомого, і чим більше той чи інший персонаж переконаний у своїй непогрішимості, тим більшою є ймовірність такої обмовки. Ти щось знаєш, але ховаєш від навколишніх людей, ти категорично не хочеш, щоб вони про це дізналися, проте підсвідомість тебе зраджує.

От і В.В.Путіна зрадила підсвідомість під час прес-конференції в Китаї, яка проводилася після саміту БРІКС. Російський президент, усупереч усім своїм запевненням, що Росія не постачає зброю «шахтарям» і «трактористам» «ЛДНР», публічно визнав, що насправді саме РФ є головним постачальником зброї. Він сказав (цитую дослівно): «Есть еще один момент, на который следует обратить внимание: кто вынашивает подобные идеи. Это заключается в том, что у самопровозглашённых республик достаточно оружия, в том числе захваченного у противоборствующей стороны – у националистических батальонов и так далее. И если американское оружие будет поступать в зону конфликта, будет трудно сказать, как будут поступать провозглашённые республики. Может быть, они направят имеющееся у них оружие в другие зоны конфликта, которые чувствительны для тех, кто создает проблемы для них».

Читайте також: Почему Путин заговорил о миротворческой операции под эгидой ООН

Пані та панове, громадяни та товариші, в російській мові «в том числе» мовиться і пишеться у разі, якщо це «щось» становить не більшу, а меншу частину того цілого, про яке йде мова. Зокрема, і зникаюче меншу частину. Або коли йде перелік частин цілого – проте в такому разі треба перелічити всі ці частини чи хоча би основні з них. Якщо ж такого переліку немає – то може йтися тільки про меншу частину (можливо, важливу, але меншу).

Отож Путін визнав, хоч і мимоволі, що Росія є головним постачальником зброї для «ЛДНР», надійним тилом цих воістину «піратських республік». Власне, про це було всім добре відомо й до цього, було безліч матеріальних свідчень такого постачання – від найновіших зразків зброї, якої немає на озброєнні військ жодної держави, крім самої Росії, до кількох десятків тисяч одностроїв новітніх зразків, які не купиш у всіх російських воєнторгах, разом узятих – треба замовляти виробникові або брати з військових складів.

Та й щодо «в том числе захваченного у противоборствующей стороны» нема можного сумніву в том, що тут обійшлося без Росії. Не раз українські вояки знищували чи захоплювали як трофеї техніку, що до цього належала тим чи іншим частинам ЗСУ, проте… розквартированим у Криму. До речі, всім відомий Ґіркін не приховував, що, ведучи своє воїнство на Донбас, прихопив з собою захоплену на Кримському півострові військову техніку. Жодного іншого шляху для перекидання цієї техніки, ніж повантажити її в ешелони та везти через Керченський пором та російську територію, немає. Своїм ходом танки перекидати майже за тисячу кілометрів – це і їх угробити, і дороги. Та що танки – спробуйте без відома російської влади й «компетентних органів» перевезти з Криму на Донбас караван ваговозів з боєприпасами, стрілецькою зброєю та «зеленими чоловічками»… Ба більше: ані в Криму, ані в самому Донбасі захопити достатню для успішного протистояння ЗСУ, Нацгвардії і добровольцям кількість боєздатної техніки було просто неможливо – в такому катастрофічному стані опинилося українське військо після років владарювання Януковича та його московської команди силовиків. Ну, а в кого була захоплена важка артилерія та «гради»? Невже коли-небудь у «националистических батальонов» було таке озброєння? Телебачення у 2014 році показувало саморобні броньовики, за допомогою яких добровольці відбивали – і відбили! – Маріуполь. А тепер «ЛДНР» має на озброєнні понад півтисячі танків і понад тисячу двісті інших броньованих машин, понад гармат і систем залпового вогню. Тоді як станом на 2013 рік всі українські наземні війська – за офіційними даними – налічували 683 танки, 1965 бойових броньованих машин та 379 артилерійських систем калібром понад 100 мм. Навіть якби «зелені чоловічки» в Криму та на Донбасі захопили третину цієї техніки, то все інше їм могли б поставити а) марсіяни б) Росія…

Ну, а слова Путіна, що бойовики «ЛДНР» можуть піти вперед («Может быть, они направят имеющееся у них оружие в другие зоны конфликта, которые чувствительны для тех, кто создает проблемы для них») – це неприхована погроза не лише постачання цих бойовиків величезним чином сучасної зброї, а й вторгнення в Україну кількох регулярних російських дивізій. Бо ж для наступу потрібно мати співвідношення не менше, ніж 3:1, наявних же «шахтарів» і «трактористів» тут вочевидь замало. Й оцініть путінський перл – «другие зоны конфликта»; це де? Дніпро, Запоріжжя, Харків, Чернігів? Де це ще в Україні, крім окупованих росіянами та їхніми маріонетками теренів, точиться війна? Чи з Кремля видніше, бо Кремль сам ініціює ці війни?

Читайте також: Десять этапов мирного разрешения конфликта на Донбассе

Ну, а потім Путін (теж працює підсвідомість!) не зміг не збрехати. За його словами, «есть международные правила и подходы: поставка оружия в зону конфликта не идет на пользу умиротворению, а только усугубляет ситуацию». Тобто постачання зброї тим арабам і курдам, які воюють проти «Ісламської держави» на Близькому Сході, тільки погіршує ситуацію. Так само, як і постачання Сполученими Штатами за ленд-лізом озброєння СРСР для успішного ведення війни проти Німеччини («в зону конфлікту!») тільки заважало замиренню… Справді, підсвідомість: от якби Сталін і Гітлер взяли й об’єдналися, замирившись між собою, вони б завоювали весь світ. І не було би капосної Америки, незалежної України, вільної Польщі й інших, - усіх тих, хто наразі «усугубляет ситуацию» у зонах імперських інтересів Росії…