Як взагалі можна оцінити те, що відбулося – позбавлення Президентом громадянства Саакашвілі та його незаконний перетин кордону всупереч цьому акту?

Я принципово не згоден з тим, коли кажуть, що обидві сторони винуваті – і Президент, і Саакашвілі.

Це не так.

Давайте згадаємо Майдан-2013-2014. Тоді теж багато хто говорив, що обидві сторони винуваті. Але це було не так.

Давайте згадаємо війну Росії проти України і оцінки ОБСЄ обстрілів зони АТО – обидві сторони винуваті.

І з першими, і з другими оцінками активні українці були не згодні. А чому? Бо ми чудово розуміли, що для адекватної оцінки потрібні всі обставини: 1) хто ініціатор беззаконня, хто мав більше сили його творити; 2) яка мета беззаконня (що воно покриває); 3) з чийого боку беззаконня більше; 4) чиє беззаконня ігнорується, а чиє акцентується.

Читайте також: Що мав би зробити і не зробив Гройсман

Справедливість при оцінці дій двох сторін конфлікту виникає тоді, коли ми стаємо на позицію більш слабкого, упослідженого, ображеного, тобто на позицію жертви.

Тепер давайте розберемося з ситуацією позбавлення громадянства Саакашвілі з боку Президента.

Хто ініціатор беззаконня? Президент України. Тому що Президент, коли надавав громадянство, знав, як і весь світ, про недолугі спроби звинуватити Саакашвілі проросійською владою Грузії у смішних "злочинах". Але, коли це стало політично доцільно, він використав розслідування проти нього в Грузії для позбавлення його громадянства. Отже законних в Україні (не в Грузії) підстав для позбавлення громадянства не було, бо інакше, не зрозуміло на яких підставах воно йому було надано.

Чому Президент це зробив, тобто яка мета беззаконня? Бо Саакашвілі публічно і активно критикував його за корупцію. Тобто Президент намагався знищити політичного опонента у так би мовити "правовий" спосіб, щоб прикрити свою корупцію. Але ж до корупції належать не тільки корупційні дії, але всі способи прикриття цих дій. Тобто позбавлення з боку Президента громадянства Саакашвілі це корупційна дія.

З чийого боку беззаконня більше? Давайте подивимося. Незаконне позбавлення Президентом громадянства Саакашвілі. Генпрокуратура мовчить. На пункт пропуску перед в'їздом Саакашвілі проникають "тітушки", розслідування нема, Генпрокуратура мовчить. Зупинено поїзд на території Польщі – Генпрокуратура мовчить, розслідування немає. "Заміновано" пункт пропуску "Шегині" – Генпрокуратура мовчить, розслідування немає. Саакашвілі в оточенні своїх прибічників перетинає кордон – Генпрокуратура одразу ж погрожує правовими наслідками, Президент одразу ж робить заяву.

Чиє беззаконня ігнорується? Ігнорується беззаконня Президента, який позбавив громадянства, урядовців, які дали команду зупинити поїзд, державної служби, яка організувала фейкове "замінування" пункту пропуску. Чиє беззаконня акцентується? Акцентується беззаконня Саакашвілі.

Читайте також: Саакашвілі і українська політика

Спочатку мають бути покарані ініціатори беззаконня – Президент, Генпрокурор та всі державні чиновники, що виконували злочинні накази. І лише потім має бути покараний Саакашвілі.

Але мені не за Саакашвілі образливо. Мене ставлення громадян до громадянства бентежить.

Громадянство чиє? Ваше і моє громадянство – чиє воно? Воно у власності Президента, Парламенту, Уряду чи держави загалом?

За Конституцією України громадянство, як і сама Україна, є власність народу України, і ще точніше – громади, тобто активної частини народу, яка здатна до політичного волевиявлення.

Бо народ є абстракція, а громада це конкретика. Це ті люди, що ходять на вибори, мають громадську позицію щодо дій влади і здатні протестувати, якщо ці дії влади не відповідають їх інтересам.

Читайте також: Маленький вопрос к участникам и вдохновителям прорыва

Якщо громада вважає, що якийсь громадянин незаконно позбавлений громадянства, то громада має право відстоювати його громадянство. І жодна державна інституція їй цього заборонити не може.

Звичайно ж справа не у Саакашвілі. Він може подобатися чи не подобатися, бути добрим чи поганим політиком, хорошим чи поганим громадянином. Справа у тому, що наше з вами громадянство принизили, тобто принизили саму державу Україна, принизили її громадян – публічно, нахабно, на весь світ.

Так в Україні бути не має.

Якщо ми, українці, себе поважаємо, ми маємо поважати своє громадянство.

Зараз суспільство неоковирними діями влади свідомо розігрівається і підштовхується до громадянської війни, щоб на тлі цих загроз ввести пряму диктатуру.

Потрібно зупинити сповзання України у прірву.

Перевибори Президента та Парламенту це єдиний шлях змінити ситуацію на краще.