Що далі? Дострокові вибори? Нові бариги замість старих? Прорив на кордоні має змусити зробити те, що не було зроблено одразу після Майдану.

Дострокові вибори потрібні, але за нових правил гри. І мова не лише про нове виборче законодавство. Мова про систему управління країною. Нам не потрібно, щоб замість нових правил до влади прийшли просто нові люди, які будуть використовувати міністерства і держпідприємства для особистого збагачення чи наповнення партійних кас.

Як показують останні три роки – нові люди швидко стають ще гіршими, ніж навіть дуже погані їх попередники.

Читайте також: До Майдана мы не боролись за нашу независимость, давайте будем честными

Нам не потрібні нові – чи тим більше старі обличчя, які гратимуть по старих правилах і таки доведуть країну до нової Руїни.

Нам потрібні нові правила - прості, зрозумілі, чесні, обовязкові для всіх. Новий суспільний договір. Нова Конституція. Не про все і ні про що, не папір, який обіцяє невиконуване, який створює культуру обману і який порушує навіть гарант його виконання.

А документ, який на декількох сторінках визначатиме основи суспільного ладу, рамку, міститиме правила, з якими ми усі погоджуємось і який зобовязуємось безумовно виконувати. Який дозволить розпочати все з чистої сторінки.

Без неправди про безплатну медецину, без інституту президентства, на який кого не оберемо – все рівно янукович виходить, без особливих статусів окремих регіонів, але передачу усім регіонам рівно стільки влади, скільки вони можуть виконати, з генпрокуратурою, яка в десятеро менша нинішньої і лише з однією функцією, але яку виконує чесно, а не працює як кеш-машинка...

Кожен з нас має своє бачення держави. Воно може бути різним. Але у цілому усім нам, хто сьогодні живе і на контрольованих, і на тимчасово непідконтрольних територіях, усім нам потрібне одне і те ж саме: безпека, стабільність, робота, гідне життя, впевненість у завтрашньому дні. Тому ми усі легко погодимось між собою щодо цінностей, які поділяють усі чи майже усі. І на цій основі дуже легко далі будувати чи реформувати державні інститути, які служать нам, а не панують над нами як феодали у темне середньовіччя.

Ми маємо нарешті визначити головну цінність, яку ми поділяємо усі і навколо якої будується наша країна. Від якої робиться відлік – які нам потрібні внутрішня і зовнішня політики, який нам потрібен уряд, які нам потрібні поліція чи СБУ, які мають бути їх повноваження і завдання. Чи може президент давати вказівки машиністу потягу, чи можуть міністри кидати людей на виконання абсурдних наказів... 

Як на мене, головною такою цінністю є свобода. Свобода не віртуальна, не банальний термін і тим більше не партія з такою назвою. Свобода дуже чітка і вимірювана у нашому щоденному житті. Свобода від втручання у власне життя. Свобода вірити у те, що вважаєш святим. Свобода думати так, як вважаєш правильним.

Свобода говорити тією мовою, якою хочеш. Свобода володіти приватною власністю і бути впевнений, що ніякий рейдер, прокурор чи сбушник у тебе її не забере. Свобода робити все, що прямо не заборонено.

За такої цінності ми самі, у кожній громаді маємо визначати куди спрямовуються податки, як називаються вулиці, якою мовою говорять у садочку і які памятники стоять на майданах. За такої цінності поліцію треба скоротити вдвічі і зробити підзвітною місцевим громадам. А центральному уряду залишити лише ті функції, які не у стані виконувати регіони – зовнішня політика, оборона, національна безпека... 

Можна довго продовжувати про те, як кожен з нас бачить ідеальну державу. Це не мрійництво – за останні 25 років більше 40 країн світу пройшли процес інклюзивної конституційної реформи. Від Польші до Південної Африки. І якщо це буде не черговий договорняк, а дійсно вироблений суспільством новий договір, нові правила гри, за порушення яких наступає жорстоке покарання, остракізм, то це дійсно може стати новим стартом для країни. Після прийняття якого потрібно терміново провести нові вибори – за новим виборчим законом. Парламентські. Президентські, повторюсь, на мою точку зору непотрібні як і сам інститут президентства. 

Читайте також: Коли мир гірший за війну

Скажете – складно? Довго? Досвід інших країн показує, що ні, це можна зробити швидше, ніж за один рік. Але навіть якщо і довше – то досвід нашої країни останніх десятиліть показує, що краще раз зробити щось добре, ніж потім безкінечно виправляти. Нам не потрібні месії. Нам не потрібна проста заміна влади одних на інших.

Нам потрібна нова система влади, де не буде своїх і чужих. Потрібно зупинитися, інакше все глибший розкол у політикумі і суспільстві лише далі призводитиме до фрагментації.

Ми усі – свої, ми маємо домовитися. Парламент має прийняти давно зареєстрований закон щодо конституційної реформи і рішення щодо дострокових виборів після їх завершення.