Україна стала місцем народження чималої кількості суспільних явищ, буквально цивілізаційного виміру. У ХХІ сторіччі такими феноменами, наприклад, є Помаранчевий майдан і Революція гідності, волонтерський і добровольчий рухи… Здатність українців до самоорганізації, надто в умовах загрози суспільно- національним інтересам, становить собою один із наших найвагоміших ментальних ресурсів.

З розвитком мережевих технологій ми перенесли цю здатність у цифрове середовище, а в умовах російської агресії – зуміли ще й ефективно поставити її на захист країни. Прикладом такої ефективної захисної діяльності донедавна виглядав Інформаційний центр «Миротворець», на сайті якого розміщується інформація щодо осіб, які зрадили військовій присязі, перейшли на службу до окупантів у Криму та на загарбаних територіях Донецької і Луганської областей, про військовослужбовців армії країни-агресора, які беруть участь у війні, навіть про будівельників Керченського мосту. Ця робота Центру викликає інтерес і повагу суспільства, особливо на тлі результатів діяльності Міністерства інформації.

Спокуса неналежного використання

Центр було започатковано весною 2014 року в середовищі волонтерської групи «Народний тил», на Сході України. Досі неможливо називати імена більшості його справжніх творців з міркувань безпеки. Проте є відомим прізвище його реального керівника. Не секрет, що сайт є важливим ресурсом для спецслужб та правоохоронних органів. Посилання на його матеріали фігурують у судових процесах. Тому сепаратисти, калаборанти та зрадники дуже бояться потрапити до списків «Миротворця».

Вочевидь, що саме інформаційна ваговитість «Миротворця» викликала спокусу в політичних технологів використати його як інструмент зведення політичних порахунків – дискредитації низки провідних опозиційних політиків.

Читайте також: Карати за порушення українського кордону потрібно не Саакашвілі

До бази центру внесено народних депутатів України Сергія Власенка, Дмитро Добродомова, Юлію Тимошенко. Підставою для цього названо обставини прибуття до України колишнього голови Одеської обласної адміністрації Міхаїла Саакашвілі, якого так само внесено до списків «Миротворцем», та ще й із зазначенням, що він є безхатченком.

Екс-президент Грузії та колишній голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі разом із головою парламентської фракції «Батьківщина» Юлією Тимошенко під час прес-конференції на території Польщі. Перемишль, 10 вересня 2017 року

Відмовитися від хибної практики

За день після цього Управління верховного комісара ООН з прав людини опублікувало доповідь про ситуацію з правами людини в Україні, де безапеляційно рекомендовано українським правоохоронним органам розслідувати діяльність Центру «Миротворець» (пункт 182). Згадану вимогу було сформульовано раніше за внесення до списків «Миротворця» провідних політиків з табору парламентської патріотичної опозиції – вона стала наслідком пам’ятного внесення до бази даних Центру журналістів кількох західних ЗМІ, які працювали на тимчасово окупованих територіях. Однак у сукупності наведені факти підривають довіру до цього патріотичного інформаційного ресурсу. Надто ще й через те, що у списках «Миротворця» годі шукати більшість відвертих прихильників «русского мира», як з числа чинних депутатів парламенту, так і підприємців та «громадських діячів», які публічно діють в інтересах Росії в українському тилу без жодних мандатів.

Перелічені обставини змушують зробити невтішний висновок: потреби поточної боротьби за владу цілковито переважають стратегічні суспільні інтереси. Відтак на поталу цим потребам приноситься навіть така унікальна суспільна ініціатива як Центр «Миротворець».

Читайте також: Арешт Саакашвілі стане каталізатором суспільного невдоволення Порошенком, – депутат

Однак, ще не пізно врятувати його репутацію. Центр становить собою фактично громадську правоохоронну установу, яка добровільно взяла на себе місію захищати українську державність та «виводити на чисту воду» її ворогів. Використання ж його як засобу примітивного політиканства просто шкодить стратегічним цілям «Миротворця».