Якби мене раптом розбудили посеред ночі і, приклавши до скроні пістолет, запитали, в чому головна причина невдач українських революцій, я б сказав так: головна проблема в точці неповернення — ми її досі не пройшли. Не втілені якісні зміни в політичній сфері.

Назвіть це правовою державою, верховенством права, судочинством чи ще якось, але йдеться саме про них — про нові правила гри, які досі не введені. Логіка революцій і реформ говорить, що зміни мають відбутися, перш за все, політичні. Економічні показники дуже важливі, але в даному контексті вони вторинні. Чому? Тому що економіка – не барон Мюнхгаузен, сама себе з болота не витягне.

Чому люди, наприклад, не хочуть реформи землі? Тому що побоюються повторення 80-90-х років. Не вірять, що держава здатна провести справедливу реформу. Тому що знають: реформа буде проведена в чиїхось інтересах, і добитися справедливості через суд не вдасться.

Таким чином, спочатку мають відбутися політичні зміни. Тільки після цього мають бути запущені цивілізаційні зміни, тобто зміни ціннісні.

Читайте також: "Есть ли место для Украины на карте мира?", – Сенченко

Зміна цінностей – це зміна покоління. На цінності можна впливати, але лише до певної міри, оскільки вони уже сформовані. Як кажуть психологи, цінності формуються здебільшого в підлітковому віці: те, що сталося з нами в підлітковому віці, буде з нами до кінця життя.

В цьому контексті дуже важливим є нове українське покоління. Це покоління сформувалося в проміжок між першим і другим Майданом, коли в Україні відбулися дуже важливі зміни, зокрема, перехід до постіндустріального суспільства, відносної демократії і певного економічного росту. Через 20-25 років ці люди переймуть відповідальність за країну на себе.

Втім, є серйозна перешкода: цей молодий клас, ці молоді люди мають дуже горизонтальний, егалітарний етос. Це цінності Фейсбуку. У Фейсбуці важко бути Януковичем чи Путіним – можна набрати більше лайків, але на вході всі рівні і всі на «ти». Цей етос дуже важливий. Як вірно підмітили політологи, важливою відмінністю між першим і другим Майданом є те, перший був дуже вертикальним (Ющенко був бог, Юля була богиня, без них Майдан був майже неможливий), а на другому лідери були лише прикрасою, і то не найкращою.

Читайте також: Журналіст: Робота на владу незбагненним чином впливає на логічну конструкцію мозку

Величезна горизонтальна сила молодого суспільства є позитивною і часто рятує країну в тяжких ситуаціях, переймаючи на себе функції держави, коли та не може їх виконувати. Але є одна слабкість, вона універсальна для цього покоління (не тільки українського, а й загальноєвропейського): сильний егалітарний етос робить його менш здатним до вдалих політичних проектів. Воно, по-перше, ставиться з недовірою до будь-якого проекту, який має ієрархію (а будь-яка партія, за ознакою, є ієрархічною), а по-друге – це покоління не хоче голосувати. Воно завжди голосує менш активно, ніж старше покоління.

Що зробити з цим поколінням, як йому допомогти? Як цю горизонтальну енергію пустити в вертикаль влади? Про це багато говориться, але в цілому можна лише здогадуватися. Єдине що можна сказати точно — головний важіль змін знаходиться у держави, а не у суспільства. Яким би красивим не було суспільство, якщо воно не пустить свою енергію/бажання в вертикаль влади, зміни, швидше за все, так і не стануться.