Сподіваюся, одразу по поверненні зі США, Президент України підпише новий закон «Про освіту», поставивши крапку у спробах зупинити надважливу освітню реформу. 

Це був би найкращий подарунок до Дня вчителя. Подарунок, на який українська освіта чекає багато років. 

Закон, переданий учора головою Верховної Ради на підпис Президенту, відкриває шлях до створення нової української школи, а відтак – нової якості української держави. 

Не менш важливо, що закон нарешті закріплює належну роль української мови в освітньому процесі. Шкода, що цей позитивний факт став приводом для звинувачень і спроб втручання у внутрішні справи України. І якщо такі дії Москви давно звичні з огляду на її імперіалістичну політику й зневагу до суверенітету інших держав, то спроби дружньої Угорщини змагатися з Москвою у «захисті» буцімто порушених прав меншин в Україні викликають лише жаль (як і подібні перманентні претензії Угорщини до Румунії, Словаччини та інших країн).

Ми готові і надалі терпляче пояснювати угорським колегам: закон про освіту в цілому і його мовна стаття зокрема ухвалені в інтересах усіх громадян України, у тому числі – представників національних меншин. 

Читайте також: Коли немає слів

У чіткій відповідності з Конституцією України і ратифікованими нами міжнародними угодами, діти з родин національних меншин зможуть за рахунок українського бюджету не лише вивчати свою мову впродовж 12 років шкільного навчання, але і навчатися цією мовою в дитсадку й початковій школі. Більше того, ми виділили в законі мови Європейського Союзу як окрему категорію, що дає можливість викладати частину предметів цими мовами (не лише англійською, але й угорською, румунською, польською чи словацькою) у будь-яких школах, коледжах чи університетах відповідно до їх освітньої програми. 

Але рідною мовою представники меншин навчатимуться не замість, а поряд з українською. І не порушить, а захистить їхні права, перш за все на належну освіту й роботу. Адже сьогодні більшість випускників шкіл з угорською мовою елементарно не можуть вступити до українських вишів чи працювати на престижних посадах, бо не володіють нормально українською мовою. То хто захищає права цих людей: українська держава, яка через новий закон дає їм можливість знати і українську мову, і рідну, чи ті, хто хоче законсервувати їх дискриміноване становище на ринку освіти й праці?! Запитання риторичне. 

Читайте також: Новий Закон України "Про освіту" закликає шанувати гідність людини

Але слушною є думка, що питання української мови краще вирішувати в комплексі. Через відсутність нормального закону про державну мову парламент змушений щоразу деталізувати мовну статтю в кожному галузевому законі – про телебачення й радіомовлення, про освіту, держслужбу тощо. Цей мазохізм і щоразу штучна колотнеча навколо української мови у кожній окремій галузі нарешті час припиняти. Адже цих галузей – десятки. 

Тим часом за підписами 76 народних депутатів з коаліції й опозиції давно зареєстровано законопроект про державну мову №5670д, який підтриманий профільним комітетом. Президент, парламент і уряд мають об’єднати зусилля, щоб прийняти нарешті цей закон, який забезпечить, як вимагає Конституція, «всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя», і зніме цю штучно роздмухувану з різних боків проблему раз і назавжди.