У суцільній «какафонії» про нещасний «Нафтогаз» та ще більш нещасну спостережну раду не видно хоча би одного аргументу на користь власне «Нафтогазу», Коболева та членів спостережної ради. А чого таких аргументів немає? Бо їх просто не існує у природі.

Читайте также: Гальмування розвитку ринку природного газу в Україні

1. «Нафтогаз» отримав прибуток у 26 млрд. грн? Так це не його заслуга і тим паче не реформа. Це зроблено завдяки тому, що уряд повністю оплачує дотації і субсидії (33 млрд. грн у 2016 р. і 46 млрд. грн у 2017 р.). А «Нафтогазу» дозволили не платити, бо так захотіли «міжнародні партнери» (бізнес-середовище навколо ЄБРР, Світового банку), яким треба було розвантажити бухгалтерію «Нафтогазу» і мати можливість як виводити гроші через кредити, так і оплачувати «правильні» послуги – від різних геніальних «планів», «стратегій», «прогнозів» до оплати конкретних виробничих послуг, де останнє слово завжди було за «міжнародними партнерами»
2. «Нафтогаз» навів лад у розрахунках за газ. Це не реформа. Ну і такого просто взагалі немає – це відверта брехня. Та й шалений ріст боргів ТКЕ до суми у 25 млрд. грн – практично утричі за останні три роки – свідчить не на користь «Нафтогазу», Коболева.
3. «Нафтогаз» реалізував програму із підвищення тарифів на газ, створив ринок газу в Україні. Високі тарифи – це не реформа. Ринку газу немає – це також не реформа. Конкуренції на ринку поставок для населення немає. А для промисловості ринок газу існував іще до 2014 року.
4. «Нафтогаз» перестав купувати російський газ. Це не реформа. Україна його купує через європейських газових трейдерів. Компанії ЄС збільшують купівлю газу у «Газпрому», а «Нафтогаз» переплачує від 40 до 60 дол. за 1000 куб. м. Найближча перевірка бухгалтерії «Нафтогазу» це покаже. Але не чекайте цього від Коболева.
5. «Нафтогаз» виграв у суді в Стокгольмі. Немає ніякої перемоги. Заява про «перемогу» була іще в червні, а рішення (документу, «з печаткою») так і немає. Та й позиція «Нафтогазу» вже тричі помінялась щодо того, що ж там у рішенні написано.
6. «Нафтогаз» збільшив транзит газу у 2016-2017 рр. Так це не перемога. Це виключна заслуга «Газпрому». Чи «Нафтогаз» провів таємні переговори із «Газпромом» щодо транзиту і добився цієї перемоги? Ні такого не було. Нічого «Нафтогаз» не зробив, а сидів тихенько рівно на «п’ятій точці». Але цікаво Коболев вже подзвонив Міллеру і Путіну? Подякував? Поклонився агресору в пояс за транзитний подарунок? «Нафтогаз» включив у загальний обсяг транзиту той обсяг газу, який потім купує по реверсу? Мда, такі от «реформатори».
7. Створення спостережної ради «Нафтогазу» - це не перемога і не результат. Адже за півтора роки існування цієї «ради» ніхто так і не почув результатів її діяльності. Їх і не може бути. Більшість рішень «ради» стосуються закритих бізнес-питань «Нафтогазу». Та й зрештою на перевірку члени Спостережної ради практично всі як один виявилися боягузами і дріб’язковими. Злякались е-декларування і не захотіли бути «прозорими» та чесними.

Про які іще там «перемоги» «Нафтогазу» забули? Їх немає і не може бути. Компанія далі залишилася монополістом і ще з більшим нахабством за останні три роки цей монополізм посилювала. Претензій до «Нафтогазу» набагато більше, ніж було до 2014 року. Це і "здача" "Укрнафти", і конфлікти в "Укртрансгазі", і схеми в "Укргазвидобуванні", і махінації з реверсним газом.

Читайте також: Волох: У скандала вокруг "Нафтогаза" есть конкретная фамилия

Єдина перемога «Нафтогазу» - це щоденні слова, слова і лише слова про свою велику і плідну роботу.

Коболев поки іще не «допетрав», що «міжнародні партнери» його використали, заробили і тепер «злили». Звичайно, Коболев знає у якій країні живе, а тому не сумніваюсь, що кожний день, який він прожив у «Нафтогазі» його чемодани наповнювалися газовими «золотими батонами».

Зрештою, усе вже сказали в Енергетичному співтоваристві, які визнали, що «Нафтогаз» не проводить ніяких реформ на газовому ринку, а лише посилює монополізм. Ну, от так, реформатори з «Нафтогазу» виявилися банальними дрібними базарними «наперсточниками».