Сьогодні Україна голосно заявила про свій європейський цивілізаційний вибір та чітко задекларувала прагнення до структурних змін  у всіх галузях суспільного життя. Разом з реформами ми намагаємось перейняти найкращий європейський досвід і втілити його в життя уже у власній країні. Не дивно, що першочергово був оголошений курс на децентралізацію, адже саме передача більшості владних повноважень та обов’язків на місця повинна сприяти не тільки розбудові демократії, але й підвищенню якості політичного управління і відповідно - життя українців. Проте, як показує досвід, реформи в напрямку децентралізації завершеними не назвеш і по сьогодні. Органи влади на місцях і досі відчувають брак повноважень, які б дозволяли втілювати у життя хороші ініціативи, що так потрібні місцевим громадам. Яскравий приклад – відсутність можливості самостійно вирішувати, як і коли продавати алкогольні напої.

Для початку слід наголосити, що алкоголізм – це не просто неприємне явище, але й, перш за все, дуже серйозна хвороба. Боротьбою з цією недугою займаються навіть на такому високому рівні як ВООЗ.

Читайте також: Київрада заборонила продаж алкоголю в МАФах

Так, у 2011 році дана організація і Світовий економічний форум розглядали проблему алкоголізму у світі та визначили основні інструменти, спроможні суттєво зменшити рівень споживання алкоголю. У підсумку серед рекомендацій опинилися наступні:

•    обмеження на рекламу алкоголю аж до повної заборони;

•    обмеження часу та місць продажів алкогольних напоїв тощо.

Варто зазначити, що в цілому подібними порадами успішно користуються в багатьох країнах світу. До прикладу, державна монополія на продаж алкоголю діє у Фінляндії, Норвегії, Швеції тощо. Часові обмеження на торгівлю алкоголем встановлені в більшості європейських країн та США. Є і такі випадки, коли продаж алкоголю дозволений взагалі  лише у спеціалізованих магазинах (Швеція, Норвегія, американський штат Мериленд). А в Північній Ірландії забороняється виставляти алкоголь у вітринах в місцях його продажів.

Щодо України, на жаль, статистика по вживанню оковитої наразі залишає бажати кращого.

За оцінками експертів, у 2016 році кожен дорослий громадянин спожив 8,44 літра алкогольних напоїв. При цьому вітчизняне законодавство наразі досить лояльне щодо торгівлі алкоголем, зокрема - не встановлює жодних часових обмежень стосовно такої діяльності.

Попри це органи влади деяких українських міст все ж таки вирішили взятися за боротьбу з алкоголізмом серйозно і на місцевому рівні ввели деякі обмеження в даному напрямі.

Приклад Львова

В грудні 2011 року Львівська міська рада (ЛМР) прийняла ухвалу «Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м. Львова». Згідно з нею, у місті заборонили не тільки продавати алкогольні напої в кіосках, але й обмежили час продажу алкоголю.

Проте в кінці 2015 року АМКУ звернувся до ЛМР з поданням про скасування ухвали, як такої, що «прийнята поза межами відповідних повноважень». Але місцеві депутати вирішили стояти на своєму до кінця і не підтримали подання Комітету, юристи якого у лютому 2016 року звернулись до суду. В свою чергу останній  прийняв досить цікаве рішення: дозволив продавати алкогольні напої в кіосках, але залишив в силі часове обмеження торгівлі спиртним.

Приклад Києва

Справжнісінька епопея з антиалкогольними рішеннями місцевої влади склалася і в Києві.

Так, 12 квітня 2016 року вступило в силу рішення Київської міської ради (КМР) про заборону продажу алкоголю у МАФах, яке згодом було скасоване в суді.

Проте, київська влада не змирилася з таким рішенням, і вже у вересні цього року проголосувала за те, аби виключити з функціоналу МАФів продаж алкоголю, що унеможливлює торгівлю спиртним у різного роду тимчасових спорудах.

Також 2 вересня минулого  року Київрада прийняла рішення «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива в стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві».

І хоча місцеві депутати, розуміючи ситуацію з відсутністю відповідних повноважень, але маючи ініціативу та підтримку самих киян, й наголошували на «політичності» свого рішення та його рекомендаційному характері (означає, що фактично відповідальність за його порушення відсутня), антимонопольники вирішили все ж перестрахуватися, спочатку вимагаючи скасування даного рішення від КМР, а потім перевівши вирішення цього питання в судову площину.

Так от, справа дійшла не тільки до розгляду в касаційній інстанції, але й до абсурду. Оскільки представники АМКУ вперто відмовлялися бачити у прийнятому рішенні «рекомендаційний характер», а депутати КМР наголошували на тому, що суд не може зобов’язати Київраду скасувати його, тим паче, що за цією ініціативою стоїть київська громада, а бізнес поставився до неї з розумінням.

У підсумку касаційний суд таки прийняв остаточне рішення на користь Київради. Проте кожна зі сторін судового процесу трактує його по своєму.

Читайте також: Наркологи констатируют десятикратное увеличение количества случаев алкогольного делирия в “ЛНР”​​​​​​​

Таким чином маємо абсолютно не нормальну ситуацію, коли органи місцевого самоврядування фактично позбавлені законних інструментів, аби належним чином виконати свій обов’язок і відреагувати на запит громади щодо вирішення місцевої проблеми, пов’язаної з невтішною статистикою щодо п’яних ДТП, порушень громадського порядку, злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння тощо. Адже дійсно, чинне законодавство не надає подібних повноважень на місця.

Звісно ж, цю проблему можна було б вирішити на рівні закону, встановивши імперативні обмеження на реалізацію алкогольних напоїв в нічний час по всій Україні. Проте, такий підхід бачиться, по-перше, менш демократичним, а, по-друге, не зовсім обґрунтованим з економічної точки зору, оскільки не враховує культурних особливостей кожного регіону, туристичної активності, географічного розташування тощо. Крім того він абсолютно не відповідає взятому курсу на децентралізацію.

Тому набагато доречніше виглядатиме, якщо право вирішувати питання: як, коли і де торгувати алкоголем;  обмежувати його продаж, чи ні; якщо обмежувати, то в який час, матимуть органи місцевої влади. Бо саме вони краще розуміють особливості свого регіону, глибше знайомі з громадською думкою стосовно «алкогольного питання», а тому зможуть прийняти більш виважене та ефективне рішення.

Таким чином, знову ж таки впираємось у необхідність законодавчих змін на рівні країни. Питання тільки у тому, чи знайдеться політична воля в парламентарів, аби, як то кажуть, наче відірвати від серця ще шматочок своїх повноважень і вручити їх представникам громади на місцях.