Кожний з останніх чотирьох Президентів України вважав за обов'язок провести судову реформу.

І всіх їх звинувачували у намаганні підкорити судову владу.

Вони, в першу чергу, пропонували переформатувати суди.

Не виключенням є і сьогодення держави.

Звинувачення доносяться все частіше і частіше.

Аналізуючи проведення конкурсу до Верховного Суду, схиляюсь до думки, що такі звинувачення є небезпідставні.

Той, хто намагається підкорити судову владу, повинен усвідомити, що він сідає, тим самим, на Божий престол, бо судді підконтрольні тільки Йому, оскільки згідно Біблії, яка є джерелом права для Конституції України (дивись Преамбулу), суд відправляється для Творця.

Читайте також: Судебная реформа. Расклады и договорняки 5-ти дневного обсуждения самого большого законопроекта в истории ВР

На цьому місці ніхто не може всидіти. Це ж зрозуміло всім. Дуже небезпечно виношувати і реалізовувати такі наміри.

І наша історія є доказом цього.

Давайте проаналізуємо умисел людини, яка намагається підкорити судову владу.

На мою думку, така людина не хоче відповідати за вчинене.

Якщо не хоче, до допускає вчинення порушень.

Однак, завжди декларує, що закон є закон і його треба дотримуватися.

Кому?

На мій погляд, усім.

Що треба зробити людині, який декларує дотримання закону?

Треба забезпечити дотримання чесної процедури обрання суддів, бо тільки так народжується справедливий суд.

Забезпечити реальні гарантії незалежності суддів.

Читайте також: Судова реформа: чому в такій редакції ухвалювати процесуальні кодекси не можна

Відпустити суд у вільне плавання.

Реальний Керівник суддів допоможе їм обійти "мінні поля", бо знає, що таке правда.

І це стане доброю гарантією того, що наступник ніколи не буде мати шансів звинуватити у зловживаннях, яких не було.

Чому?

Бо справедливий суд захистить.

І суспільство подякує.