Під час Революції гідності судді замість того, щоб захистити невинних, навпаки стали слухняним каральним інструментом у руках влади. Сотні суддів виносили сотні очевидно неправосудних рішень про взяття під варту покалічених і невинних активістів, позбавлення прав керування автомайданівців за участь у мирних акціях, заборону мирних зібрань тощо.

Головною вимогою Майдану було покарання винних, бо саме відчуття повної безкарності є ключовою причиною сваволі та беззаконня, що в часи Революції Гідності призвело до жахливих злочинів.

Суспільство очікувало швидкого очищення судової системи від суддів, які себе повністю дискредитували. Для цього у квітні 2014 року було прийнято закон "Про відновлення довіри до судової влади", який передбачав перевірку суддів, що під час Майдану вносили рішення з очевидними ознаками свавільності.

Вища рада правосуддя практично закінчила розгляд дисциплінарних проваджень за цим законом стосовно "суддів Майдану".

Які ж результати і чи відповідають вони очікуванням?

Відповідно до даних Вищої ради правосуддя, наданих на запити ГО ВО "Автомайдан", до ВРП було всього передано заяви щодо 351 судді, які виносили рішення, передбачені законом "Про відновлення довіри до судової влади".

За результатом розгляду цих скарг Вища рада правосуддя:

— внесла подання про звільнення 64 судді (31 у 2016 році та 33 2017 року), з яких:

– 31 суддю звільнено у 2016 році (президентом та Верховною Радою України);

– трьох суддів звільнено 2017 року (рішенням ВРП);

– подання на звільнення одного судді скасовано рішенням ВРП;

– 29 суддів очікують фінального рішення;

— внесла подання про тимчасове відсторонення п'яти суддів;

— відмовила у відкритті дисциплінарної справи – 204 судді (124 2016 року та 60 у 2017 році);

— відмовлено у внесенні подання про звільнення – стосовно 68 суддів (11 2016 року та 57 у 2017 році);

— відправила матеріали у Вищу кваліфікаційну комісію суддів стосовно 10 суддів;

— повернула заяви без розгляду – щодо трьох суддів;

— залишила заяви без розгляду – щодо 24 суддів;

— припинено дисциплінарне провадження – щодо одного судді.

Читайте також: Конфлікт інтересів: хто ухвалюватиме рішення щодо складу Верховного Суду

Із 31 судді, що були звільнені 2016 року, 29 оскаржили своє звільнення у Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

ВАСУ задовольняв практично всі позови, але усі рішення були скасовані Верховним судом. Хоча щодо більшості досі немає остаточних рішень.

Із 33 суддів, щодо яких є подання Дисциплінарних палат про звільнення у 2017 році, 26 суддів оскаржили ці подання до Вищої ради правосуддя. ВРП розглянула шість скарг, із яких:

– п'ять скарг відхилено і подання залишено в силі;

– одну скаргу задоволено й подання скасовано.

Таким чином, на сьогодні фактично звільнено лише 34 судді, що складає 10% від усіх суддів Майдану. При цьому в нас поки немає даних про фактичне звільнення суддів наказом голови суду. Були факти, коли судді продовжували обіймати свою порсаду більше року після президентського указу про їх звільнення (судді Голосіївського суду Лариса Калініченко та Максим Фролов).

Якщо ж рахувати усі подання про звільнення, то це 63 судді, що складає 18 % від усіх суддів Майдану. 

80 % суддів, які виносили свавільні рішення, не понесли жодного покарання. Більшість із них продовжує щодня здійснювати "правосуддя".

Серед суддів, які уникли звільнення за порушення присяги є Микола Чаус, Богдан Санін, Владислав Дев'ятко, Євген Аблов, Віктор Кицюк, Олена Мєлєшак, Олександр Гриненко.

Нещодавно Вища рада правосуддя безстроково призначили суддю з Рівного Оксану Дудар, яка в часи Майдану забороняла мирні зібрання.

Апофеозом безкарності для "суддів Майдану" є перемога на конкурсі у Верховний суд судді О. Золотнікова, який під час Революції гідності підтримав рішення про заборону мирних зібрань на центральних вулицях Одеси.

Чи відповідають ці результати очікуванням суспільства? Питання риторичне.

Читайте також: Судова реформа: чому в такій редакції ухвалювати процесуальні кодекси не можна

Звертаю увагу – щодо переважної більшості таких суддів встановлено факти порушень законодавства, але ВРП вирішила, що їх недостатньо для звільнення, а для іншого покарання – минули строки.

Але найгірше, що ВРП категорично відмовилася встановлювати причину масового винесення всіма суддями цих рішень. Відомо, що такою причиною були прямі вказівки з Адміністрації Президента, які транслювали через голів судів. Однак усі факти, які свідчили про вплив на суддів, просто ігнорували. У задоволенні усіх моїх клопотань про виклик у ролі свідків осіб, які могли б навести факти такого впливу, відмовили.

Важливу роль тут зіграла членкиня ВРП Алла Лесько. Вона була доповідачкою у справі В. Кицюка, де чітко простежувалося втручання в процес прийняття рішень суддями Печерського суду. У Першій дисциплінарній палаті, де вона є секретаркою, розглядалися справи судді В. Девятка й О.Мєлєшак, і там були реальні свідки впливу на суддів. Однак ВРП навмисно ухилилася від дослідження цих фактів.

На моє переконання, суддів, чиї справи розглядала ВРП, почала використовувати влада для своїх цілей, і ВРП підігрувала цьому. Справа Чауса дала цьому старт. На засідання ВРП була подана рекомендація про його звільнення, а після "правильного" розгляду ним справи Г. Корбана ВРП змінила свою думку і відмовилась звільняти такого потрібного суддю.

Також сумнівною є справа голови Оболонського суду В. Дев'ятка. ВРП затягнуло його справу до закінчення строків притягнення до відповідальності, а тепер він розглядає справу №1 – обвинувачення у державній зраді Януковича. За таких обставин немає впевненості в об'єктивності судді, що може допомогти Януковичеві скасувати рішення у Європейському суді.

Таким чином, підсумок роботи Вищої ради правосуддя із розгляду справ щодо суддів Майдану є невтішним. Абсолютній більшості суддів вдалось уникнути відповідальності, а організатори та диригенти суддівської сваволі залишились поза будь-якою увагою ВРП і не понесли жодної відповідальності.

Вища рада дала потужний сигнал усім, що не збирається викривати та міняти вкорінені традиції політичного та іншого впливу на суддів. Усі, хто тим займався можуть бути спокійні – жодного покарання вони не понесуть. Також ВРП дозволила залишитися на посадах дискредитованим та залежним суддям і потурала їх використанню для винесення потрібних рішень.

Цей досвід змушує нас дуже критично ставитися до спроможності поточного складу Вищої ради правосуддя реально змінити ситуацію у судовому корпусі, очистити його від заплямованих суддів, оновити суди, захистити доброчесних суддів та відновити довіру до судової влади загалом.

Сьогодні, 25 вересня, Вища рада правосуддя зайде в нарадчу кімнату для прийняття остаточних рішень щодо суддів Верховного суду, що матиме критично важливе значення для майбутнього правосуддя та держави вцілому. І, на жаль, є дуже великий ризик отримати реінкарнацію судочинства часів Януковича з "телефонним правом" замість "верховенства права" і аналогами чаусів, саніних та аблових на ключових посадах.