Підсумки недільних федеральних виборів у Німеччині виявилися несподіваними і тривожними, принаймні, за німецькими стандартами. Після чотирьох років правління у складі великої коаліції під керівництвом канцлера Ангели Меркель дві головні партії країни — Соціал-демократи (СДП) і Християнсько-демократичний союз (ХДС), разом зі спорідненою йому баварською партією Християнсько-соціальний союз (ХСС), — були покарані на виборчих дільницях.

СДП показала гірший результат на федеральних виборах з часу проведення перших виборів у Федеральній республіці  1949 року. А в альянсу ХДС/ХСС, починаючи з 1949 року, результат був гірший лише одного дня, при цьому ХСС зазнав рекордних втрат на федеральних виборах у своїй історії. І це важливо, тому що наступного року в Баварії пройдуть регіональні вибори.

У цілому, ці вибори стали провальними для великої коаліції Меркель. І значною мірою йдеться про  голосування проти самої Меркель. У світі її цінують як ефективного державного діяча, гаранта стабільності та морального авторитету Заходу. Але на її батьківщині цього вже  немає.

Читайте також: Партія Меркель утратила понад мільйон голосів, а молодь не підтримала проросійських радикалів – цікаві цифри німецьких виборів

Найбільшою помилкою Меркель у виборчій кампанії, що завершилася, стала опора на ту ж саму оборонну стратегію, яку вона застосовувала на двох попередніх виборах, коли вона впевнено перемагала. Вона, мабуть, вважала, що стратегія ухилення від протиріч і мовчання на тему ключових проблем Європи спрацює знову. Але така оцінка виявилася невиправданою на тлі кризи біженців, що вибухнула  2015 року, та її наслідків для Німеччини, не кажучи вже про зростання популярності ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AFD), яка у результаті отримала близько 13% голосів.

Багато німців ставлять собі запитання, а що чекає попереду їхню країну і їхню національну ідентичність. Меркель не дала переконливих відповідей на ці питання. І поки вона мовчала, популісти, подібні до віце-голови AFD Олександра Гауланда, заповнили ефір, голосно апелюючи до етнічної та націоналістичної ностальгії.

Більш того, головну перемогу на цих виборах отримала партія AFD, до якої входять неонацисти та інші екстремісти. Її успіх став ганьбою для Німеччини. Через 72 роки ультраправі повернулися в Бундестаг — і у них там третя за силою фракція. А у федеральних землях (Lander) на території колишньої Східної Німеччини AFD тепер є другою найбільшою партією.

Німеччина стала не просто єдиною країною в Європі, де ультраправим популістам удається покращувати свої результати на виборах останніми роками. Ніде більше відродження ультраправих не є настільки ж тривожним, як у Німеччині; це пов’язано з особливостями історії країни. Не можна дозволити правим завдати невиправної шкоди німецькій демократії, тому партії, які продовжують відстоювати демократичні цінності, повинні серйозно поставитися до свого обов’язку — сформувати новий уряд.

Мало сумнівів у тому, що Меркель залишиться канцлером у новому уряді. У майбутні дні члени ХДС і ХСС обговорюватимуть це питання, але вони не зможуть знайти настільки ж авторитетного та популярного альтернативного кандидата. Не важливо, були втрачені голоси на виборах чи ні, ви не можете скинути свого канцлера, не маючи переконливої заміни напоготові. Меркель пощастило: ножі незадоволеності ще не дістали; але навіть якщо і дістали, кров, напевно, не проллється, — принаймні, не зараз.

Іншим несподіваним результатом виборів було бажання лідерів СДП перейти в опозицію, неначе участь в уряді — це проклін, якого слід уникати за будь-яку ціну. Через це процес формування нового уряду стане тривалим і хворобливим, що незвично для німецької політики.

Оскільки СДП відмовляється від участі у великій коаліції, єдиним математично можливим варіантом стає «альянс Ямайки» у складі ХДС/ХСС, ліберальних «Вільних демократів» і «Зелених» (він отримав свою назву через кольори прапора Ямайки — чорний, жовтий і зелений). Проте створити такий альянс буде нелегко: хоча ці партії можуть без проблем прийти до необхідних політичних компромісів, вони помітно відрізняються в менталітеті управління та стилі лідерства.

Крім того, внутрішньополітичний календар, видно, призведе до затягування перемовин про коаліцію. Партійні лідери намагатимуться зберегти обличчя перед своїми виборцями, і поки не пройдуть вибори в землі Нижня Саксонія 15 жовтня, значимих подій не варто чекати. Втім, навіть після цього новий уряд не буде сформований швидко.

Окрім «коаліції Ямайки» існує лише дві альтернативи: або міноритарний уряд ХДС/ХСС, або нові вибори наступної весни, які, напевно, лише посилять позиції AFD. Обидва варіанти погані для Німеччини, яку багато хто вважає якорем стабільності в Європі (і спираються на нього).

Читайте також: Примара НДР у дзеркалі німецьких парламентських виборів

Це означає, що майбутнє німецької демократії та європейська стабільність залежить від того, наскільки у менших партій гору візьме розум. Партії «коаліції Ямайки» повинні підтримати Меркель і піти на необхідні компроміси для формування уряду. Їхні лідери, як можна сподіватися, будуть досить розумні, щоб чесно почати працювати разом, а не прагнути до однієї лише вузькопартійної вигоди. Вони могли б почати з визнання безпеки, економічних реформ, а також екологічної та цифрової модернізації трьома стовпами урядової коаліції нового типу.

Що ж до Меркель, то в разі провалу спроби сформувати стабільний уряд більшості, її канцлерству, мабуть, настане кінець. А в ширшому сенсі такий провал знаменує собою початок нового періоду політичного хаосу. Нікому не варто бажати подібного до Німеччини — або Європі.