Є дві новини для Віктора Януковича.

Перша – добра: він потрапив на шпальти європейської преси.

Друга – не дуже: провідна австрійська газета Die Presse вперше опублікувала статтю про те, як родина Януковича ховає в Австрії свої права власності на «Межигір'я».

Dem Präsidenten geht es prächtig: Folgen Sie der Spur des Geldes!

Як людина, що відслідковує, скажу – в австрійській пресі це перший матеріал на дану тему.

Поява такої публікації – це логічне продовження зростання європейської зацікавленості постаттю Януковича.

Коли європейські лідери один за іншим почали відмовлятися їхати в Україну на саміт президентів у Ялту та на Євро-2012, неминуче європейські журналісти почали би писати про персону Януковича, який спричинив цей бойкот.

А, почавши писати про Януковича, вони неминуче вийшли би на тему "Межигір'я".

Скажу більше – протягом останнього тижня в Українській правді побували журналісти німецького Шпігеля та датського телебачення, які також готують публікацію про приватний рай Януковича – заповідник корупції на Київському морі.

Тому, думаю, далі буде...

У статті в Die Presse австрійський журналіст Хервіг Хеллер детально описано, як Янукович використав Австрію як тиху гавань для того, щоб заховати свої капітали.

Газета Die Presse описує те, що ми неодноразово публікували в Українській правді – номінальним власником "Межигір'я" є донецька компанія Танталіт, яку на 99,97% заснувала австрійська прокладка Euro East Beteilgung GmbH – а нею, в свою чергу, на 65% володіє фірма австрійського біржевого брокера Йогана Вановіца, що зараз під слідством у Відні, а на 35% – англійська фірма Blythe (Europe) Ltd на чолі з австрійським юристом Райнхардом Прокшем, який оформив власність на цю фірму на траст із Ліхтенштейну.

При чому ця стаття вийшла не лише на сайті видання Die Presse, але і в друкованій версії.

Що може бути далі? Сподіваюсь, публікації в західній пресі про те, як родина Януковича ховає у Австрії свої капітали, зрештою змусить правоохоронні органи Європи зайнятися перевіркою цих оборудок та походження грошей.

Сергій ЛЕЩЕНКО