Микола Васильович Гоголь – геній, і це беззаперечний факт. Бо тільки геній спроможний створювати такі літературні образи, як Чичиков (головний герой поеми "Мертві душі"), що житимуть у віках. Проте чи міг він уявити собі, що в його рідній Україні у ХХІ сторіччі процвітатимуть нащадки цього доволі огидного персонажа?! Між тим вони є, їх досить багато, і ці людці дуже успішно користуються оборудками Чичикова, обдурюючи нас скрізь, де тільки можна, маніпулюючи цифрами і наводячи неправдиві дані як стосовно економічних показників, так і щодо демографічної ситуації. І це не може не тривожити суспільство…

На просте запитання, скільки людей проживає в Україні сьогодні, ви почуєте у відповідь ну дуже різні цифри – від 36 до 42 млн. Погодьтеся, різниця у 6 млн не тільки вражає, а й насторожує. До слова, на момент здобуття незалежності (1991 рік) нас було 52 млн. Тож невже влада не знає достеменно щодо кількості населення на ввіреній її турботам території? А як у такому випадку вона може керувати країною, забезпечувати її розвиток, поліпшувати рівень життя українців, які, власне, для цього її (владу) винайняли та утримують за рахунок своїх податків?! І вона, до речі, собі ні в чому не відмовляє – з кожним роком суми на забезпечення діяльності держапарату зростають. У цьому легко переконатися, передивившись бюджети: в 2017 році - 56 655 млн у порівнянні з 27 411 млн у 2014 році.

Читайте також: Українці на експорт: для кого готує Україна трудові ресурси

Проте не будемо про сумне, тобто про наших можновладців, та повернемося до суті питання. Отже, що треба зробити, щоб оперувати реальними даними стосовно кількості населення, його соціального складу, вікових параметрів, сімейного стану, кількості чоловіків та жінок тощо. Відповідь дуже проста: треба вчасно проводити перепис населення. ООН, до речі, рекомендує робити це раз на 10 років. Отримані статистичні дані дозволять фахівцям зробити більш точні прогнози щодо демографічного розвитку країни на найближчі роки, спрогнозувати економічні показники, що сприятимуть плануванню її подальшого розвитку, визначенню податкової політики та плануванню видатків соціального спрямування, яке неможливе без об’єктивної оцінки соціально-демографічного стану суспільства. Ба більше! Оперування точними цифрами сприятиме уникненню помилок у прогнозі внутрішнього споживання, при розрахунках навантаження на інфраструктуру та складання прогнозів розвитку трудового потенціалу тощо. Перепис допоможе також зрозуміти, яка частина економіки у нас у тіні, скільки людей працездатного віку перебувають там, де вони зареєстровані, а скільки – працюють неофіційно. Точні дані так само необхідні для покращення інвестиційного клімату, реформування місцевого самоврядування, реалізації реформ у медичній, пенсійній, освітній галузях. Цілком очевидно, що будь-яка притомна влада повинна бути зацікавленою в регулярному оновленні такої інформації. Та у наших державних мужів свої резони. Перепис, що мав відбутися у 2011 році, перенесли на 2012-й, потім на 2013-й et cetera. Врешті-решт у грудні 2015 року Кабінет міністрів видав розпорядження, згідно з яким наступний перепис буде проведено у 2020 році. Для тих, хто не зрозумів усю красу цієї гри: переписуватимуть українців після проведення президентських і парламентських виборів! До чого тут вибори? До них ми повернемося, а поки ще трохи інформації для роздумів.

Читайте також: Чому потрібна графа "національність" в українському паспорті

Щороку на підготовку до перепису (який потім відтерміновують) виділяють чималі кошти. Вони йдуть на розроблення комп’ютерних програм для Державної служби статистики, виготовлення картографічного матеріалу, заробітну плату тимчасових працівників тощо. Тільки станом на 2012 рік перепис уже "з’їв" 52 млн державних коштів, а на сьогодні, я переконаний, ця сума зросла в рази. А тепер детально про вибори. Знати реальний стан справ стосовно всіх аспектів життєдіяльності суспільства потрібно ще й для того, аби уникнути маніпуляцій з "мертвими душами" під час виборів (мається на увазі людей, які існують лише на папері). Наразі ці "мертві душі" віддають "голоси" за тих, хто потрібен владі, за рахунок платників податків отримують пенсії, соціальну допомогу, користуються пільгами тощо, а це веде до масштабного розкрадання бюджетних коштів. Словом, кожен пропущений черговий перепис населення дає державним чиновникам змогу підправляти будь-які цифри на власний розсуд і в такий спосіб розробляти корупційні схеми.

Хто сьогодні може порахувати, скільки фальшивих пенсіонерів отримують незаконно пенсії? Хто скаже, скільки так званих переселенців користуються пільгами і субсидіями, не маючи на це жодних прав? І це при тому, що існує величезна кількість людей, які дійсно потребують такої допомоги, але не можуть її отримати через силу-силенну причин. Зокрема, й через те, що гроші, які на них виділяє держава, вже давно вкрали.

Чи можна припинити це неподобство і яким чином? Відповідь очевидна, і вона випливає з усього, викладеного вище: слід якнайшвидше провести чесний перепис. Ключове слово – "чесний". Скажете, не на часі, бо ж у нас війна, себто АТО (за дефініцією можновладців), у країні немає грошей… Зазначу, така позиція є апріорі хибною. Дані, отримані під час перепису, дозволять нарешті поставити все з голови на ноги: ухвалити чесний бюджет, надати допомогу тим, хто її потребує і має на це право, і відсунути від корита хоча б частину "любих друзів", яким так зручно ловити рибу у каламутній воді. А ще дасть можливість скласти актуальні списки виборців, у яких не буде тих, хто вже давно відійшов у вічність. Інакше ми приречені ходити по замкненому колу і ще бозна скільки років бачити у Раді, в Кабміні, на Банковій ті самі, висловлюсь чемно, обличчя.

Ви цього хочете? Думаю, ні. Тож давайте спільними зусиллями (адже нас, попри всі негаразди, багато) змусимо перших осіб держави ухвалити рішення щодо проведення Всеукраїнського перепису найближчим часом, змінити Закон про вибори та внести зміни до складу Центральної виборчої комісії. Бо якщо там біля керма залишатиметься пан орденоносець та "сотоварищи", то долю країни й надалі вирішуватимуть не живі люди, а "мертві душі". І респект Миколі Васильовичу за безсмертний образ!