Проти нас застосовується тактика терору, а терор – це підштовхування влади до політичних рішень за допомогою шантажу і терористичних актів. Тактика терору невинних жертв, щоб люди своїм незадоволенням або страхом змусили владу до прийняття рішень. Маємо зрозуміти, до якого рішення нас підштовхують. І тут відповідь можуть дати особи, які є жертвами теракту або ті, проти кого створюється замах. 

Щодо замаху на Мосійчука є повідомлення, що це постановка або спроба якимось чином загасити скандал стосовно виграшів Ляшка. Але звинувачувати радикалів, що вони самі на себе вчинили замах, повбивали невинних людей, щоб припинити розслідування проти свого лідера…

Читайте також: Замах на Мосійчука: Кому потрібні теракти в Україні?

Слухайте, говорити про такі дивні речі публічно – це і є підштовхування людей до певної думки. Нам розповідають, що поліція очепила центр Києва, а на периферії відбувається вибухи. Саакашвілі і його соратники говорять, що нам взагалі треба розпустити СБУ і Нацгвардію. Я не знаю, хто вчинив замах на Мосійчука, але люди, які намагаються отримати політичний дивіденд із громадян – діють просто неприпустимо. 

Стосовно останнього теракту. Мопед стояв біля телеканалу, де є камери і ми побачимо, хто його припаркував. Але якщо ми говоримо про вулиці Києва, то у нас дуже погана система безпеки. У нас неосвітлені вулиці, немає камер спостережень, наша поліція, в порівняні з ізраїльською, взагалі немає навичок боротьби із загрозою тероризму і відслідковуванням у натовпі потенційних терористів. А такий напрямок роботи має бути.

А українські спецслужби займаються комерцією. Чомусь їм вдається запобігти, а чомусь ні. Тому нам потрібна система реформа СБУ, контррозвідки України і розвідки, щоб вони захищали країну від терористичної і диверсійної загрози.

Читайте також: Причастность ФСБ к покушению на Мосийчука вполне вероятна – журналист

Ще один момент, на який би я хотіла звернути увагу. У суспільстві розповсюджуються думка, що Україна перетворюється на поліцейську державу. Якщо говорити про поліцейських і їх можливості, то будь-яка людина може дозволити собі навіть побити поліцейського, а той не може відповісти. Або коли водії порушують правила дорожнього руху і відмовляються надати документи. Давайте згадаємо весілля сина генпрокурора Луценка і дорікання журналістів, що заході використовувалась державна охорона. Так що держохорона мала о 6-ій вечора розійтись по домівках і не захищати перших осіб держави? Ми самі нав’язуємо суспільству думку, що заходи безпеки, які необхідні країні в умовах війни, - є певним тиском і порушенням прав громадян створенням поліцейської держави. А це не так.

Коли замахи або теракти стаються у європейських країнах, то відразу вся поліція перекриває те місце. Або коли є загроза зіткнень під час масових акцій протесту, то поліція теж робить все можливе і намагається запобігти шкоді мирним громадянам. У нас же чомусь наявність на вулицях поліцейських сприймається мало не як виклик для суспільства.