150 грамів, 200 грамів, 300 грамів. Хліба. На добу. 

Це не про блокадні міста, не про голод, не про сибірські табори. 

Це про тих, кого від нас ховають за високими парканами і загратованими вікнами. 

– Перше, що вони питають на обході – чи є хліб?

– Вони голодні, вони не можуть заснути, бо голодні.

Читайте також: Ми не вміємо жити поряд з людьми із особливими потребами - блогер 

Вісім гривень на харчування пацієнта психіатричної лікарні. Вісім гривень – це вівсяний суп на сніданок, кукурудзяний суп і варево з макаронів на обід, картопля на вечір. Вісім гривень – це яйце раз на тиждень і масло лише атовцям.

Вдумайтесь, що можна купити на вісім гривень на день? Булочку? Такі бюджети затверджують обласні депутати. 

Так живуть більшість психіатричних лікарень в Україні. Всі вони керуються наказом МОЗ часів Богатирьової, коли вирішили оптимізувати харчування, збалансувати його. Норми хліба урізали більш як удвічі. Хліб мали б замінити м‘ясом, молоком, кефіром, гречкою. Але на це немає грошей. Тому просто урізали хліб. 

Читайте також: Дитині на візку відмовилися проводити екскурсію заводом Roshen

Медики просять відмінити цей лютий наказ, який змушує їх ділити душевнохворих на гіпотрофіків, нормотрофіків і гіпертрофіків, просять дозволити додати хліба і змусити обласних депутатів додати грошей. Медики наголошують, їхні пацієнти – то не пацієнти звичайних лікарень, куди родичі принесуть обід, сніданок і вечерю.

Медики готові кричати про те, що ніколи не зможуть пояснити божевільним, що комусь з них можна більше хліба, а комусь менше. Медики купують хліб, дорогою на роботу, і носять його по палатам.