Варта і чати.

Як єдиним базовим профільним законом у сфері оборони від зовнішньої агресії є "Закон України про оборону" (як би його тепер, аби уникнути відвідальності, порошенки-турчиновине намагалися "розмити" по інших законах), так і єдиним законом, що регламентує охорону військових об'єктів є "Закон України Про Статут гарнізонної й вартової служби Збройних Сил України" (відомий більше, за рад. традицією, як "статут караульної служби").

Читайте також: Як "тітушки" надавали підсрачників Повітряним силам ЗСУ

Один з його розділів є ключовим для розуміння "правого безмежжя", що охопило ЗСУ. Розділ може бути наскільки цікавим, що прочитається як худ. література. Надто, якщо хто хоче знати, як це так сталося, що сотні військових об'єктів зі зброєю, технікою, цінним обладнанням, цілими таємними системами й мат цінностями було, просто, передано чи то "невстановленим фізичним особам", чи то "громадянам із числа іноземців", чи то "збройному агресорові". Приблизно десь так "діяли" укр. вояки й в Одесі, коли "невстановлені особи", по суті, захопили військовий аеродром і винесли звідти все те, що хотіли.

Забізаючи наперед і перед тим, як дати охочим насолодитися від правильності укр. закону, який регламентує охорону вій. об"єктів, завважимо лише кілька речей:

1. Доки кожен чатовий, кожен нач. варти, кожен нач. в/ч за події в Криму не матиме відповідного судового вироку за грубе невиконання Закону України, що призвело до тяжких наслідків..., аеродроми в Одесі, склади десь під Львовом абощо будуть і далі захоплюватися чи знищуватися "невстановленими особами".

Теза про "наказ із Києва" – не проходить, бо злочинні накази виконувати – такий самий злочин. Суд, звичайно, дослідить, що то були за накази і чи вони були, взагалі. Це стосується й прикордонників, що безборонно підставляли пики рос. морпіхам, які масово десантувалися на український берег, і офіцерів ППО, що, просто, дивилися, як на укр. територію летить смертоносна авіація чужої держави.

На "накази з Києва", звичайно, треба буде подивитися, якщо вони є. Але правда в тому, що чатовий на охороні військового об'єкта чи офіцер ППО на охороні повітряного простору – перебували на виконанні БОЙОВОГО завдання в мирний ча, тому жоден усний чи письмовий наказ міністра чи будь-кого, який суперечить Статуту (закону), є злочинним і може виконуватись лише в разі злочинної змови та в деяких інших випадках. Іншими словами, якщо ви – чатовий (віддані наказом на несення БОЙОВОГО чергування) і не застосували зброї для захисту об"єкта, то ви вже – підозрюваний з гарантією обвинувачельного вироку. Юр. відповідальність – завжди індивідуальна. 

Хто служив у РА, той знає, коли "караульний" стрілятиме напевне. А якби той не вистрилив, то неминуче опинився б на лаві підсудних.

2. Якби ми жили в демократичній державі і, ідповідно, мали прямий вплив на суспільні відносини тощо, то, допускаю, народові було б доцільно розглянути варіант найму армії з числа іноземців, яка б сумлінно виконувала контракт (під пильним контролем українців).

Не виключено, що це було б не лише ефективніше, але й дешевше. Мабуть, українці не такі вже у своїй масі вояки, якщо ще київські князі запрошували дружини найманців для воєнних кампаній. У цьому немає нічого злого – гірше, коли войовничо задирати на хвості пір'я, обвішуватися різнобарвними "кольчугами" і аксельбантами на грудях, але боятися воювати. Втрата народом коштів на таку армію – не найбільше зло. Гірше – це коли армія займає життєво важливу нішу, але обдурює роботодавця, гарантуючи йому втрату держави, майна і свободи.

А ось і пропоноване "кримінальне чтиво" – розділ Статуту гарнізонної й вартової служби ЗСУ". Кожен, прочитавши, може подати в суд на ГПУ, що досі ігнорує грубе порушення цього Закону Украни сотнями українських "вояків". Відповіді будуть не менш цікавими, ніж "недопущення чергового державного перевороту".

Застосування фізичної сили та зброї особовим складом варти

195. Застосуванню фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї, якщо дозволяють обставини, мають передувати попередження про намір їх використання. Без попередження фізичну силу, зброю можуть застосовувати у разі виникнення загрози життю або здоров'ю військовослужбовців, нападу на чатового, на об'єкти, які охороняють, вартове приміщення або зміну, що прямує до постів (з постів).

За неможливості уникнення застосування сили (зброї) це не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на чатових обов'язків. У разі заподіяння чатовими шкоди особовий склад варти забезпечує в найкоротший строк подання потрібної допомоги потерпілим.

Про застосування фізичної сили (зброї) чатовий або розвідний негайно доповідає начальникові варти, а начальник варти – черговому варт (черговому військової частини).

Перевищення повноважень у застосуванні сили (зброї) має наслідком відповідальність, встановлену законом України.

196. Чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє.

197. Усіх осіб, які наближаються до поста або до забороненої зони, позначеної покажчиками, крім начальника варти, помічника начальника варти, свого розвідного та осіб, яких вони супроводжують, чатовий зупиняє вигуком "Стій, назад" або "Стій, обійти справа (зліва)".

За невиконання особою, яка наближається до поста або до забороненої зони, цієї вимоги чатовий попереджає порушника вигуком "Стій, стрілятиму" й негайно викликає начальника варти або розвідного. Якщо порушник не виконує цієї вимоги, чатовий досилає патрон у патронник і робить попереджувальний постріл угору. Якщо порушник не виконує й цієї вимоги та намагається проникнути на пост чи до об'єкта, який охороняють (перетнути заборонену зону), або якщо він після такої спроби вдається до втечі, то чатовий застосовує зброю.

Чатовий, озброєний багнетом, попереджує порушника вигуком "Стій, буде застосована зброя" і негайно викликає начальника варти або розвідного, не послабляючи уваги за об'єктом, що охороняє, стежить за поведінкою порушника до прибуття резервної групи на чолі з начальником варти, розвідним.

198. В умовах поганої видимості, коли з відстані, яку зазначають у табелі постів, не можна розгледіти осіб,які наближаються до поста або до забороненої зони, чатовий зупиняє їх вигуком "Стій, хто йде?". Якщо відповіді немає, то чатовий попереджає: "Стій, стрілятиму" й затримує порушника або діє відповідно до частин другої й третьої статті 197 цього Статуту.

Про затримання порушника чатовий повідомляє у вартове приміщення, не послабляючи уваги, й далі охороняє об'єкт, який йому доручено, та стежить за поведінкою порушника.

Якщо на вигук чатового надійде відповідь "Іде начальник варти (помічник начальника варти, розвідний)", чатовий наказує: "Начальник варти (помічник начальника варти, розвідний), до мене, решта – на місці"; за потреби чатовий вимагає, щоб особа, яка наближається до нього, освітила своє обличчя. Переконавшись, що той, хто назвався, справді начальник варти (помічник начальника варти, розвідний), чатовий допускає до себе всіх осіб, які 
прибули.

Читайте також: Влада ганьбиться сама і ганьбить Україну

Якщо той, хто назвався начальником варти (помічником начальника варти, розвідним), виявиться невідомим або якщо особи, які перебувають з ним, не виконують вимогу чатового залишитися на місці, чатовий попереджає порушників вигуком "Стій, стрілятиму". За невиконання порушником цієї вимоги чатовий застосовує до них зброю без попереджувального пострілу вгору.

199. Коли необхідно вступити в рукопашний бій для захисту себе або об'єкта, чатовий повинен рішуче і сміливо діяти багнетом і прикладом.

200. У крайніх, невідкладних випадках або за несправності засобів зв'язку й сигналізації чатовий може викликати на пост 
начальника варти або розвідного пострілом угору.

201. Чатові інших постів, почувши постріл або стрілянину, зобов'язані повідомити про це засобами зв'язку начальника варти і посилити пильність, а за можливості надати вогневу підтримку.

202. Начальник варти має право застосовувати зброю без попередження сам і складом варти у разі явного нападу на об'єкти, які охороняються, на чатових, вартове приміщення, зміну, що прямує до постів (із постів). Крім того, начальник варти має право застосовувати зброю для припинення заворушення серед заарештованих за умови виникнення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей або до заарештованого, який намагається втекти. У цих випадках до 
застосування зброї він має голосом або пострілом угору попередити осіб, проти яких буде застосовано зброю.