Я не думаю, що це помста, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. Але ми повинні розуміти, що є два центри прийняття рішень, і вони протидіють. Я кажу про президента й міністра внутрішніх справ Авакова. Їхнє протистояння – це щось нове, оскільки Аваков вибудовує власну вертикаль, і це не подобається президентові, який робить те саме.

Загострення їхнього конфлікту позначилося багатьма подіями після вибухів складів у Вінницькій області, коли оточення Авакова зажадало відставки Муженка. В оточенні президента це сприйняли як спробу тиску на нього особисто.

Читайте також: Нардеп: Справа "наплічників" – це черговий лакмусовий папірець

Але в цілому ситуація має такий вигляд: загострення триває, і той факт, що всю цю спецоперацію проти сина Авакова почали під час відсутності президента та прем'єра в країні, дозволяє мені говорити, що ймовірно це було якимось чином із ними погоджено.

Думаю, що за допомогою цієї операції намагалися спровокувати Авакова на те, щоб він зробив якісь помилкові дії. Наприклад, пішов на силову ескалацію і таким чином дискредитував себе: вивів Національну гвардію звільняти сина, його звинуватили б у державному перевороті або спробі, і на підставі цього спробували б змістити.

Крім того, вся ця ситуація дуже цікаво загострилася після візиту Волкера в Київ. Ми знаємо, що зараз стоїть питання про те, що, можливо, до Нового року буде резолюція Радбезу ООН про введення миротворців, але ми не знаємо, на яких умовах вона може бути прийнята.

Читайте також: Синові Авакова не одягнули браслет через дефіцит – прокурор САП

Ми пам'ятаємо, що першій зустрічі Волкера з Сурковим передувало прийняття Верховною Радою рішення щодо продовження особливого порядку місцевого самоврядування ОРДЛО. Ми це все знаємо. Ми знаємо про те, що є Мінські угоди і ряд нормативно-правових законопроектів, що дозволяє їх реалізувати. Наприклад, є відомий план Медведчука, який під різними назвами продають громадськості. І сенс його полягає в прийнятті Верховною Радою цілого ряду рішень, наприклад, законопроекту про зміни до Конституції, законопроекту про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської області, про амністію і проведення там виборів. Деякі непрямі ознаки вказують на те, що саме цей варіант Москва розглядає як необхідну умову прийняття резолюції Радою Безпеки ООН про миротворців. З огляду на це, ми зараз бачимо досить серйозну конфліктну ситуацію, оскільки ВР повинна буде приймати ці рішення, а вже на етапі обговорення законопроекту про окуповані території НФ показав свою не надто конструктивну позицію. Тобто цілком можливо, що це – тиск на "Народний фронт", зокрема й із метою забезпечити прийняття необхідних рішень.

Тому поки що ми бачимо, що триває холодна війна, і поки що всі сторони не готові піти на подальше протистояння. Суперечності нікуди не зникли: це й питання імплементації Мінських угод, і стабільності уряду, і прийняття бюджету. Тому, думаю, це тільки перший акт.