Щодо справи прикордонника Сергія Колмогорова.

Те, що "суд" вирішив відбити бажання в останніх охоронців України виконувати Сатути ЗСУ й накази командирів, колись неодмінно стане предметом вивчення українською контррозвідкою.

Саме контррозвідкою, бо рішення про засудження на 13 років прикордонника, що виконав наказ прямого командира й на фактичній лінії фронту намагався зупинити транспортний засіб, пасажири якого обгрунтовано підозрювались у протиправній діяльності,найімовірніше, були мотивовані однією зі спецслужб РФ.

Читайте также: Не закончится война в стране, где президент зарабатывает на поставках техники для армии – политолог

Іншого пояснення такій ситуації годі й уявити. Так і робить держава, що намагається знищити іншу, - вона, серед іншого, чинить психологічний тиск на військовослужбовців, аби ті не стріляли. Решта відбудеться ледь не автоматично. У Криму й спершу на Донбасі - теж не стріляли. Воєнний опір України - це єдина фобія Кремля у відносинах з жертвою, бо тоді їхня поразка гарантована.

Терпіння такого правового вандалізму з боку суспільства є зрозумілою: рабам байдуже, якою мовою буде називатися "ковбаса".

На жаль, неадекватною зостається й реакція Державної прикордонної служби, якій ще за пропуск у Крим російської саранчі слід якось "виправдовуватись". Покидьки, що засіли там на всіх щаблях ще з часів "братів-литвинів", мали б негайно подати на Верховного головнокомандуючого в суд за грубе невиконання службових обов"язків, зловживання службовим становищем, що потягло за собою тяжкі наслідки. І зробити відповідну заяву до народу й парламенту.

Коли прикордонник Колмогоров затримував порушників, ішла війна з РФ із застосування важкої артилерії й ворожого флоту. Маріуполь тоді був ключовою мішенню агресора й стояв на лінії фактичного фронту.

На війні, коли діє правовий режим воєнного стану, діють природні для таких обставин закони. Транспортний засіб, пасажири якого, за ознаками, вели протиправну діяльність - допомогали військам агресора, мусив бути знищений, якщо не виконав наказу зупинитися. Проте Президент "кинув" "свою армію". Поставивши її на стримування ворога (що дало йому й час на евакуацію "Рошена" з Маріуполя), він проігнорував вимоги ст. 4 Закону України про оборону і створив для українських захисників умови, за якими, в разі політичної волі, тисячі воїнів і добровольців тепер можуть бути притягнуті до відповідальність за застосування вогнепальної зброї, "вбивства" тощо. І якщо це не робитимуть українські суди, то робитиме РФ в російських і міжнародних судах. Затримка, арешт і суд "учасників АТО" в РФ і країнах світу - ще попереду.

Порошенко, такий, яким він є, добряче підставив тих, хто зараз захищає Україну. Власне, це і є злочин проти українського народу.

Воно оточило себе страхопудами й хтивими до грошей чоловікоподібними істотами і, просто, не ввело воєнного стану, кинувши під колеса війни українців.

Історія світу і воєн доповниться незнаним досі сюжетом: верховний головнокомандувач, через власні страхи, гроші й "домовленості" з агресором, заборонив армії захищати територію.

Він поставив армію на фактичну лінію фронту під обстріл агресора й заборонив ліквідовувати загрозу життю воїнів та громадян, заборонив поновлювати територіальну цілісність. На довершення, він - свідомо, чи ні - зробив воїнів і добровольців юридично вразливими за застосування зброї, знищення ворога й дії, передбачені на поновлення суверенітету й територіальної цілісності.

При цьому, аж розпинається за кордонами, що "він воює". Відмова вартових у Одесі захищати від нападу аеродром - це наслідок цієї політики. Таке триватиме, аж доки цей мотлох кудись не змиє. Не виключено, кров"ю українців. За демократії, коли ти ідіот, усім доводиться платити дорого або дуже дорого.

Читайте також: Порошенко нищить Україну своєю брехливістю і дволикістю космічних масштабів – доброволець

Отже, якщо хоча б зараз, нехай і з запізненням, ДПС (або Генштаб, МО, СБУ, СЗРУ...) не подасть на Порошенка в суд за саботаж законодавства в області оборони, ця правова вакханалія, що потроху відкриває двері для агресора, триватиме й далі. Як правда й те, що коли Порошенка-Турчинова притягуватимуть до відповідальності за події від березня 2014-го, усе керівництво перелічених структур (разом з прокуратурою) муситимуть сісти на лаву підсудних як співучасники злочину.

А суддями, звичайно, повинна буде зайнятись контррозвідка. Як і тими офіцерами, що весною 2014-го "опустили" всю армію, дезінформувавши керівництво країни "даними" про те, що з півтори сотні тисяч української армії лише "5-6 тисяч" здатні протистояти агресорові. У обох цих подій - один автор. Це і є отой невстановлений і невизначений досі "збройний агресор".