MENU

За час російсько-української війни наша артилерія зросла втричі

1583 0

Вистояти Україні допомогло не диво, а колосальна енергія народу, яка розбудила і військо, і патріотизм, і повагу до нас у світі. І саме в цьому контексті не гріх згадати про те, як непросто ставало з колін наше військо, зокрема, артилерія, яка в районі АТО відіграла фантастично вирішальну роль. Скількох бійців від загибелі врятував влучний вогонь наших гармашів, скільки героїв серед звитяжців за ці роки народилося в лавах канонірів – не злічити! Сьогодні – державне свято, а саме – День ракетних військ і артилерії, яке щорічно відзначають 3 листопада.

Артилерія має понад 600-літню історію. Це колективний рід військ. Один воїн тут практично мало що вирішує. Так само без артилерійської підтримки мотопіхотним, танковим, десантним підрозділам, морській піхоті важко успішно виконувати найважливіші з поставлених завдань.

Мене завжди цікавило питання, чому люди обирають певну стезю в житті, зокрема – артилеристську. Яку потрібно мати композицію людських рис, щоби надовго прикипати до карт, бусолів і звикати до потужних залпів водночас десятків стволів? Щоби стати сучасним гармашем, особливо офіцером, лише бажання мало. Аби провадити точні розрахунки стрільби, треба ще зі школи дружити з математикою, а для перенесення боєприпасів і швидкого розгортання артсистем – мати хороші фізичні кондиції, зокрема, силову витривалість. От такий "букет".

Війську бракує близько тисячі офіцерів-артилеристів, але існує механзім компенсації

Засвоїти артилерійські фахи порівняно з багатьма іншими військовими спеціальностями відчутно складніше. І це фактор, що впливає на бажання молоді учитися. Ситуація нині така, що у військові виші йдуть хлопці далеко не з найкращою базою знань – поки що в цьому плані з цивільними закладами освіти конкурувати важко.

Читайте також: Артилерія – грізна сила, здатна вирішити фінал будь-якої битви. ФОТО

Командувач ракетних військ і артилерії (РВіА) Збройних сил України, заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор В'ячеслав Горбильов вважає, що нинішній цикл навчання фахівців для ракетних військ і артилерії не відповідає сьогоденним потребам. Наразі в основному готують командирів вогневих взводів, даючи блок функціоналу командира батареї, закінчують вишкіл на рівні командира дивізіону. А в результаті випускають людей, які забувають навички того рівня, з якого їхнє навчання починалося. Отже, доцільно перейти до системи підготовки комвзводу із базою знань командира батареї, щоб офіцер був фахівцем тієї справи, в якій повинен глибоко розумітися. Тобто потрібна досконалість фахівця на стартовому рівні. І не варто йому витрачати час та енергію на надто широкий спектр інформації.

Цілком логічною є ініціатива щодо скорочення офіцерських посад у складі РВіА. Так, пропонується зробити посади командирів вогневих взводів сержантськими. А для того готувати сержантів-професіоналів. Приміром, якість підготовки офіцерів, які закінчили тримісячні підготовчі курси, ненабагато відрізнялася від рівня підготовки лейтенантів, які пройшли трирічне навчання. Сержант, закінчивши спецкурс, із меншим часом і ресурсом, витраченим на науку, стає командиром вогневого взводу. Так, попервах він поступатиметься чимось випускникові вишу, але це відставання дуже швидко нівелюється.

В'ячеслав Юрійович визнає: наразі укомплектованість офіцерським складом РВіА бажає кращого. Це серйозна проблема, бо бракує приблизно тисячі офіцерів. Саме нижчої ланки – лейтенантської. Є багато причин того. Наприклад, 2014-го й навіть 2015-го випуск таких фахівців не перевищував рівня 30 чоловік на рік на всю нашу артилерію! Зараз РВіА нарощують потугу в підготовці. Збільшено держзамовлення на підготовку таких фахівців, а це понад 250 чоловік на рік. Звісно, навчатися ці хлопці почали 2016-го, тому початок виходу у війська потужного молодого фахового поповнення очікують не раніше 2020-го. Але то не біда. Головне – є перспектива. Дефіцит кадрів покривають за рахунок курсів підготовки сержантів, які мають вищу освіту і призначенням сержантів загалом без вищої освіти на офіцерські посади. Іншого виходу поки немає.

На порозі технічного осучаснення

За час АТО непрості випробування випали на українські РВіА. Уже зараз можна говорити про апробування в боях нових оперативних рішень, що є тепер в активі артилеристів. А починалося відродження вітчизняної артилерії навесні 2014-го із двох артилерійських бригад, однієї ракетної бригади, реактивної бригади та двох реактивних полків. Наразі РВіА має добрий десяток артилерійських бригад. Тобто вдалося утричі збільшити структуру артилерії. Нині у Збройних силах майже кожен четвертий – артилерист.

Здебільшого РВіА має парк техніки й озброєнь, що дістався у спадок від СРСР. Але досвід боїв показав: за хорошого господаря навіть ці зразки дають нормальні результати. Практично в кожній артилерійській номенклатурі є перспективи розвитку й удосконалення, повної заміни новими взірцями. І тому тема виробництва боєприпасів є надзвичайно актуальною. Головний канонір країни переконаний, що найближчим артилеристи і ракетники отримуватимуть необхідну кількість боєприпасів. Так само активно вивчається питання подальшої моделі оновлення технопарку як концепці розвитку вітчизняної артилерії. Командування пропонує поступовий перехід на калібр 155-мм. І це вже однозначне рішення. Більше того, вже існують системи, які розглядають як перспективні саме під такі боєприпаси. Ці заряди, які виготовляють наші партнери в НАТО, мають картузний принцип заряджання. Тобто заряд, що штовхає снаряд, згорає без гільзи, нічого не залишаючи. Виробництво нових снарядів відбуватиметься саме під такий спосіб заряджання. І не лише згаданих калібрів – їхня номенклатура буде доволі широкою. Є певні проектні розрахунки, проведено дослідно-конструкторські роботи з виготовлення снарядів кількох калібрів, які можна застосувати в артсистемах натівського взірця. Низка потенційних виробників зауважує: з виробництвом проблем не повинно виникнути.

Читайте також: Осіннє мирне небо

Українські військові вже не перший рік неабияк зацікавлено спостерігають за динамічним розвитком польської САУ калібру 155-мм Krab, що недавно перебувала серед основних експонатів виставки "Зброя та безпека-2017". Вона відповідає всім можливим натівським стандартам. Польські колеги пропонують Україні, що саме Krab – найліпший варіант заміни самохідок радянського зразка, незважаючи на високу вартість такої платформи. На відміну від теперішніх українських САУ, він веде вогонь у режимі MRSI, тобто, за 30 секунд виконує п'ять пострілів. І швидше змінює позицію, аби не втрапляти під ворожу відповідь. Krab вражає цілі осколково-фугасними снарядами на відстані до 30 км, тоді, як МСТА-С – максимум 25 км. Звісно, окрім питання виробництва боєприпасів під нові калібри, Україні варто дбати і про продукування стволів, бо нинішні теж мають відомий обмежений ресурс експлуатації.

В АТО креативно доповнюють застаріле озброєння технічними засобами на зразок артилерійських планшетів, систем мобільної аеророзвідки тощо. І "раритети" оживають. А щоб не виникало різнобою серед цих систем, відбувається їхня уніфікація. У командуванні РВіА хочуть бачити щось на кшталт того, що є у тій же системі Krab – в якій працює система управління артвогнем TOPAZ, теж польського виробництва. Кожен командний пункт обладнано комп'ютерним терміналом зі встановленим програмним забезпеченням, що дозволяє керувати артилерійським підрозділом у режимі реального часу без потреби віддавати усні команди по радіо. Зараз існують варіації TOPAZ для гармат і гаубиць різного калібру. Система взаємодіє з аналогічними мережами на різному рівні управління. Навіть якщо комп'ютер командира вийде з ладу, розрахунки воюватимуть в автономному режимі. 

Нині розпочинають закупівлі систем управління вогнем артилерії (СУВА), здатних координувати дії підрозділів, оптимально встановлювати цілі, ефективно управляти вогневою підтримкою, автоматично обробляти вхідні дані. Інший цікавий комплекс автоматизованого управління вогнем артилерійської батареї – ArtOS, який значно скорочує час роботи артбатареї на етапі від виявлення цілі до відкриття вогню по ній, як і перебування на вогневій позиції. Комплекс має чотири термінали – командира, старшого офіцера батареї, командира гармати та навідника. ArtOS починали розробляти іще позаторік. А от індивідуальні планшети підготовки даних дали артилеристам величезні можливості з компенсації кадрового голоду на початку війни, спростили підготовку фахівців, адже у РВіА на офіцерські посади йшли колишні льотчики, інженери, фінансисти. Треба було їх навчити цій справі за три місяці. Фішка планшету – набір унікальних балістичних програм, розроблених Ярославом Шерстюком і правильні та чіткі електронні топографічні карти. Але офіцерів тут просто примушують не забувати і як працювати з механічними засобами й приладами управління артвогнем, бо електроніка може несподівано вийти з ладу.

Геннадій КАРПЮК


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини