Дар'я Черкашина приїхала до Києва з російськомовного Севастополя 11 років тому, а два роки тому повністю перейшла на українську

Представники вітчизняного середнього класу останні пару років все частіше свідомо переходять в спілкуванні на українську мову, пише журнал Новое Время.

Бажання подолати власну слабкість

Дар'я Черкашина, директор з маркетингу та комунікацій ProZorro, 11 років тому приїхала в столицю з тотально російськомовного Севастополя. І не відчула потреби змінювати мову побутового спілкування.

Але два роки тому вона повністю перейшла на українську. Зіграло свою роль бажання подолати власну слабкість: раніше колишня кримчанка двічі намагалася заговорити мовою Тараса Шевченка, і обидві спроби завершилися провалом. "Мені було важко переходити на українську під час розмови: я постійно говорила суржиком і зі страшним акцентом", - згадує Черкашина. Однак зараз подібних проблем у співробітниці ProZorro немає: вона захотіла висловлюватися українською і домоглася свого.

Черкашина пам'ятає, що деякі її знайомі спочатку жартували над нею. Але більшість друзів її вибір відверто підтримали: мовляв, молодець, що так завзято намагаєшся перейти на українську. "Це мене надихало", - розповідає вона.

Тоді ж Черкашина дала собі слово: ні в якому разі не переходити на російську мову. Навіть на співбесідах, нарадах і важливих виступах. "Тільки українська, тільки хардкор", - пояснює колишня мешканка Севастополя.

За три місяці "перехідного періоду" дівчина припинила страждати сама, мучити оточуючих і якось непомітно початку навіть думати українською.

Майдан і війна

Артем Волхонський, керівник з розвитку digital-сервісів Нова Пошта, став говорити виключно українською на роботі і в сім'ї трохи раніше - три роки тому. І стимулом для нього стали події останніх років. "Думаю, ми б і так перейшли, але Майдан, а потім війна стали каталізатором", - розповідає він/

З 2014 року подружжя Волхонських купують книги тільки українських, всі гаджети також перевели на неї. Мови спілкування їхньої дитини в дитячому саду - українська та англійська.

Волхонський пояснює: він і дружина чіткіше усвідомили, що означає їх особиста роль в підтримці громадянського суспільства і держави. "Один з найголовніших символів держави - мова. Це [перехід на українську] такий же спосіб розвивати країну, як, наприклад, не давати хабарі і платити податки", - пояснює співробітник Нової пошти.

Читайте також: Чому забувають свої речі, а не забувати треба – своїх речей

Марія Гречаник, 31-річний психолог із Запоріжжя, також називає Майдан і початок війни Рубіконом, за яким почалася її персональна мовна українізація. "Я психолог і розумію: мова формує нашу свідомість", - розповідає вона.

Мовляв, якщо людина говорить російською, вона в основному шукає і російськомовний контент. І так виходить, що часто черпає інформацію з російських ресурсів. Якщо ж людина україномовна, то вона і навколо себе формує відповідний контент.

Зараз Гречаник перейшла на українську, її чоловік залишився російськомовним. Але зі своєю дворічною дитиною обоє батьків розмовляють українською.

На роботі ж психолог продовжує спілкуватися російською з російськомовними клієнтами: мовляв, тим так комфортніше. "В роботі я некатегорична, для мене головне - контакт з людиною", - пояснює Гречаник.

Самоідентифікація

Війну в контексті мовного вибору згадує і Катерина Вікторенкова, керівник Юридичної сотні. Вона росіянка, переїхала до Києва дев'ять років тому і взагалі не знала української мови. В Україні у неї своя сім'я і четверо дітей.

Коли почалося протистояння на сході, для Вікторенкової гостро постало питання самоідентифікації: вона не хотіла себе асоціювати з країною, яка напала на Україну. "Я начебто і тут [в Україні], але я ніби і "вони"[Росія]", - пояснює вона.

Читайте також: Заговорити на повен голос: Україна має перестати мовчати

Щоб бути "тут", Вікторенкова для початку найняла україномовну няню своїм дітям. Самій же їй мова давалася складно: далося взнаки те, що в Києві непросто зануритися в потрібне мовне середовище. Тоді Вікторенкова - а справа була в 2015-му - провела сімейну літню відпустку у Львові. І це допомогло. "Важко було, коли знайомі говорили: Та не мучся, не ламай язик, говори російською, тобі ж так простіше, - згадує вона. - Я відповідала: терпіть".

Народження дітей

Серед свідомо вибрали українську багато і тих, для кого поворотним моментом стало народження дітей.

За словами юриста Дмитра Гадомського, як тільки на світ з'явилася його дочка, вони з дружиною вирішили: з дитиною обидва стануть говорити українською. "Проживаючи в Києві, російську вона і так вивчить, тому що на вулицях її багато", - говорить юрист.

Подібних історій в останні роки стає все більше, кажуть експерти.

Читайте також:

Наталя Вовк, директор з комунікацій Фонду Віктора Пінчука та EastOne, розповідає, що виросла в російськомовній родині. Її чоловік - Сергій Вовк, директор Центру транспортних стратегій, - родом з Поділля, і для нього українська є базовою. Після весілля подружжя "на автоматі" продовжили спілкування на зручних для них мовах. Їх друзі-іноземці часто дивувалися: як чоловік і дружина між собою розмовляють різними мовами і не відчувають дискомфорту?

Народження дитини стало точкою переходу: сім'я Вовк одноголосно вирішила, що син повинен бути носієм української ідентичності, і базова мова у нього буде відповідною.

Тепер не тільки батько й мати спілкуються з сином українською - вони і няню йому знайшли підходящу.

А якою мовою говорите ви?