Чому ефір Петра Симоненка на "Громадському радіо" це ніяка не відповідальна журналістика й не бажання почути різні точки зору? Тут варто поставити собі просте запитання – яку мету ставить собі журналіст, коли кличе якось гостя в ефір? У випадку Симоненка, що конкретно корисного очікували почути журналісти?

Симоненко – політичний маргінал, партія якого має підтримку на межі соціологічної похибки, отже, почути від нього щось, що є думкою вагомої частини населення, просто неможливо. Також неможливо дізнатися від нього думку щодо якихось проектів вирішення суспільних завдань, бо ніяких притомних ідей від КПУ вже з десяток років ніхто не чув.

Читайте також: "Неонацисти і хунта": український телеканал показав відеозвернення лідера забороненої КПУ

Можливо, цікаво було б послухати деталі, як соратники Симоненка колаборували з РФ та розпалювали війну в Криму й на сходу України, але тут цікавіше таке чути в рамках судового засідання. Бо журналістам Симоненко традиційно бреше як пес.

А чим же тоді було це інтерв'ю із Симоненком? Або воно було звичайною дурістю, коли журналіст задовольняє свою природну цікавість публічно і не думає про суспільні наслідки. Або це була спроба повернути до публічної політики та до публічного дискурсу одіозного колаборанта й людину, що перебуває під стовідсотковим контролем із РФ.

Читайте також: Вбити постправду: завдання сучасної журналістики

У дурість такого досвідченого журналіста як Андрій Куликов я не вірю. Тому залишається лише осмислена спроба повернення в публічний простір одного з тих, хто намагався зруйнувати українську державність і "здавав" Україну російським окупантам.