Сенс сланцевої революції – як у нафті, так і в газі – в тому, що нафтогазовий бізнес перестає бути ресурсним і стає технологічним, публікують у блогах на "Новому часі" запис виступу комерційного директора "Нафтогазу України" Юрія Вітренка в межах проекту видання "Діалоги про майбутнє". Нещодавно мене запросили до Норвегії, де зібралися голови найбільших нафтогазових компаній світу, норвезький уряд і найповажніші дипломати.

Що вони обговорюють? Вони кажуть: дивіться, ресурси нас цікавлять уже меншою мірою, ми більше інвестуємо у Сполучених Штатах, забираючи гроші з ресурсних країн, де, здавалося б, крута ресурсна база. Чому? Тому що у Штатах – через інституціональні фактори, не ресурсні – вигідніше видобувати нафту й газ. Мало того – в ресурсній країні ресурс непоновлюваний: ми прийшли, забрали його, й на цьому все.

Читайте також: Видобуток газу в Україні демонструє стабільне зростання. ІНФОГРАФІКА

Переваги технологій у тому, що ми постійно чомусь вчимося, і кожного разу робимо краще. Тобто, якщо ресурси виснажуються (там є чітка крива падіння), то у випадку з технологіями – навпаки, є learning curve (крива вивченого). Іншими словами, витрати з кожним проектом стають меншими, і це робить видобуток нафти й газу в США (умовно кажучи, сланцевий) ефективнішим.

Ми в Україні, як і американці колись, видобували багато нафти й газу. Потім ресурс виснажився, й усі пішли добувати в інші погані країни. Далі з'явилися технології, і люди почали по-іншому ставитися до цього бізнесу. Тепер у Штатах видобувають більше, ніж добували колись.

Читайте також: Платити "Газпромові" більше 40 мільярдів доларів точно не доведеться – Вітренко

Пік видобутку в Україні припадає на середину ХХ століття – 60-70 млрд кубів. Зараз видобувається лише 20 млрд. Якби ми зробили те, що зробила Америка, нехай навіть із п'ятирічним відставанням, то легко б вийшли на обсяги видобутку набагато більші, ніж зараз. А це означає, що сьогодні ми могли б експортувати газ (поки він іще комусь потрібен). Витісняли б Росію з ринку Європи, використовували б українську ГТС, і ці, умовно кажучи, додаткові 40 млрд кубів абсолютно спокійно могли б іти на експорт до Європи. Могли б заробити гроші.

Але це все можливо тільки в тому разі, якщо є модель економічного розвитку, заснована на ринках капіталу. Для цього повинні відбутися відповідні інституційні зміни, які поки що, на жаль, малоймовірні.