Депутати Державної думи Росії надзвичайно роздратовані. І є від чого. У США наступають, на їхню думку, на одну з основних свобод – свободу слова. При тому, що в Москві щодня штампують закони, які її, цю свободу, обмежують.

Причина проста – у Вашингтоні вимагають, щоб американська філія російської державної телекомпанії Russia Today (RT, "Росія сьогодні") зареєструвався як іноземний агент.

Як то кажуть, кожен думає про інших в міру своєї розбещеності. Так і російські депутати сприймають слово "агент" лише негативно. Для них воно означає ворога. Зрозуміти, що це ніяк не впливає на діяльність RT, вони не можуть фізично. Це вище їхнього розуміння. При цьому японські й інші телекомпанії з великою часткою державної участі, що працюють у США, давно зареєструвалися як іноземні агенти і почуваються дуже непогано.

Все це російських депутатів не переконує. Навпаки, викликає ще більше роздратування і бажання відповісти. Причому серед тих, хто мало за що відповідає. Так депутат-комуніст Микола Харитонов запропонував дуже простий захід у відповідь. "Янкі знахабніли <...> Треба розірвати дипломатичні відносини, якщо ми сильні й суверенні, і закрити небо для польотів літаків, зайнятися своєю мобілізаційною економікою, а не розшаркуватися вкотре". Звичайно, що з комуністів взяти. Яким ти був, таким залишився. Проте роль своєрідного барометра кремлівських настроїв вони грають справно.

Звичайно, проблема з RT не найбільша. Після довгих розмов і суперечок вирішено зареєструватися за американським законом. Зрештою, дієвість російської пропаганди на Заході й у США зокрема близька до нуля. У січні поточного року газета The Washington Post писала, що "якщо RT є пропагандистською рукою Москви, то ця рука не дуже добре справляється зі своєю роботою". Під цю сурдинку можна вибити додаткові бюджетні вливання, щоб був предмет для розпилювання під крики про тяжку роботу в лігві ворога.

Справжня причина роздратування Кремля, а на поверхні депутатів Державної думи, полягає в тому, що Вашингтон ні про що не хоче домовлятися з Москвою. Дуже розраховували на зустріч Путіна і Трампа на полях саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС, APEC) у в'єтнамському курорті Данангу. Було багато розмов про підготовку зустрічі. У Москві навіть говорили про практично досягнуту домовленість. І ось уже після прибуття президентів на саміт стало відомо, що Дональд Трамп не планує зустрічатися з Володимиром Путіним.

Читайте також: США зводять антиросійські санкції за Крим і війну на Донбасі в один пакет

Як пише газета "Коммерсант", не відбулося рандеву через неузгодженість місця й часу. Начебто американці запропонували провести переговори в їхній резиденції і назвали єдиний прийнятний для них час. У Москві не погодилися, бо на саміті G20 в Німеччині Путін зустрічався з американським президентом у резиденції останнього. Начебто наступна зустріч мала відбутися на російській території-резиденції. Як сказав член російської делегації: "Це, звичайно, хамство. За всіма протоколами зустріч мала бути на нашій території... Ми їм навіть не відповіли. На цьому все і закінчилося".

Зустрітися в готелі Furama, де проходив саміт, вдалося тільки міністру закордонних справ Росії Сергієві Лаврову і державному секретарю Рексові Тіллерсону. Та й ця зустріч була дуже короткою. Сторони виступили зі спільною заявою щодо Сирії, але вона готувалася раніше й безпосередньо з самітом в Данангу не пов'язана.

Можна зрозуміти московське роздратування. Фанфари та литаври російської пропаганди щодо так званої перемоги над "Ісламською державою" ("ІД") в Сирії стихли. Навпаки, все частіше пишуть, що громадянська війна там знову наростає, посилюються побоювання можливого втручання Ізраїлю, який категорично не сприймає появи загонів проіранської "Хезболли" біля своїх північних кордонів. Принаймні ізраїльська армія взяла під захист на сирійському боці кілька поселень друзів – етноконфесійної групи арабів, які живуть в Ізраїлі, Сирії та Лівані. Їм загрожувало знищення від "Хезболли" та шиїтської проіранської міліції.

З урахуванням наближення президентських виборів Кремль має гостру потребу в черговій дипломатичній перемозі. Принаймні якогось успіху у відносинах з США. І тут така невдача.

Досада посилюється ще більше в світлі візиту Трампа в Китай. У Пекіні повної домовленості з корейської кризи досягти не вдалося, проте якесь зрушення намітилося. Є просування в галузі торгівлі та зниження китайських бар'єрів для американських товарів. Іншими словами, з китайським лідером Сі Цзіньпіном Трамп зустрічається і через короткий час здійснює візит у відповідь, а з президентом Росії, що піднялася з колін, бачитися не захотів.

Якщо не зупинятися на дипломатичних символах і протоколах, то за великим рахунком Трампу говорити з Путіним нема про що.

Читайте також: Жодного фотошопу. Вираз Путінового обличчя, коли Трамп сказав "ні". ФОТО

По-перше. У Сирії позиції сторін протилежні. Якщо якийсь час тому задля перемоги над "ІД" Вашингтон готовий був якось терпіти режим Асада, то тепер у цьому немає необхідності. Більш того, там знову запанувала думка, що нинішній сирійський президент є, як кажуть французи, l'homme obstacle – людиною-перешкодою мирному врегулюванню. Процес явно загальмувався, бої урядових військ і проіранських загонів з опозицією посилюються. Про щось Путін може домовитися з турецьким президентом Ердоганом, коли той прилетить до Москви, але тут можливі тільки приватні рішення.

По-друге. Північнокорейську проблему з Москвою обговорювати особливого сенсу немає, оскільки на Кім Чен Ина Путін впливати не може. У Пхеньяні Москву в голову просто не беруть. Розв’язання кризи перебуває винятково у сфері домовленості Вашингтона й Пекіна. Поки Китай не хоче поглиблювати торговельну блокаду Північної Кореї і тим самим залишає можливість переговорів.

По-третє. Щодо України також жодного просування. Москва посилює військовий складник напередодні зустрічі американського представника Волкера та російського Суркова в Белграді. Тут ситуація також бінарна. Або Кремль погоджується на розміщення миротворчого контингенту аж до російсько-українського кордону, або ситуація залишається в глухому куті й підуть нові дії адміністрації та Конгресу щодо посилення режиму санкції. Просто так піти з Донбасу Москва не може, але й залишатися там теж проблематично. Залишається тягнути час, а з цим і відсутній предмет розмови.

По-четверте, але дуже важливе. У світлі юридичних дій щодо втручання Росії в американські вибори Трамп міг закидати це Путінові. Вислуховувати й виправдовуватися національний лідер не захотів.

До цього слід додати, що зайва зустріч із Путіним для Трампа без відчутних і виграшних для США результатів вкрай токсична. І це стосується не тільки президента Америки, а і його адміністрації. Російський посол у Вашингтоні Анатолій Антонов скаржився, що з ним майже ніхто не хоче зустрічатися. Воно і зрозуміло, атмосфера така, що все проглядається і прослуховується, як то кажуть, під мікроскопом.

Що ж Росії залишається. Депутатам кричати, погрожувати і битися в падучці з блискавками та громами на адресу янкі. Путіну винаходити так звані заходи, від яких США і не свербить, і не болить. Там їх просто не помітять. Ось і весь список можливостей. Що й казати, збентежив Трамп Путіна. А як добре все починалося.