На одному з телеканалів показали репортаж, де героїня сюжету, киянка-пенсіонерка, у відчаї бідкалася, мовляв, її пенсії в розмірі 1500 гривень ледь вистачить, щоб сплатити нові комунальні послуги і тарифи ЖКГ, а далі – звідки гроші брати на прожиток? Справді, що робити людям, у яких рівень нинішніх пенсій і зарплат нижчий, ніж вартість проживання у власних квартирах?

Нагадаю, 9 листопада цього року Верховна Рада проголосувала в другому читанні і в цілому законопроект №1581-д "Про житлово-комунальні послуги", який було прийнято фактично в інтересах наших монополістів і який, як і раніше, нехтує інтересами та правами пересічних споживачів послуг.

Також зауважу, тарифи на комунальні послуги – це тепло, вода, газ, електроенергія, їх не так вже й багато. Саме ці тарифи регулюються державою.

Експерти в цій галузі давно відзначали, що можна і потрібно було б вже в цьому, 2017 році, заморозити тарифи наших монополістів, наприклад, у рамках норми споживання цих комунальних ресурсів, зокрема за нормою споживання певного обсягу води, електроенергії, тепла тощо, а інвестиційні програми монополістів вирішувати за рахунок підвищення тарифів на наднормативне споживання.

Читайте також: Споживачів віддали у комунальне рабство монополій

Замість цього народні депутати нібито з благородною метою відділення послуг від витрат на обслуговування абонентів і мереж, ввели нові види платежів:

а) плату за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирних будинків;

б) плату за послугу, яка розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на комунальну послугу й обсягу спожитих комунальних послуг;

в) плату за абонентське обслуговування (тепер це одна з форм оплати за тепло, водопостачання, каналізацію).

Чого очікувати від цих нововведень? Звичайно ж, щонайменше збільшення тієї складової плати, яка не підлягає державному регулюванню.

Відповідно, народним депутатам та уряду навряд чи вдасться за рахунок одного бідного населення вирішити всі проблеми ЖКГ, тому час Кабміну Володимира Гройсмана розробляти цільові національні програми співфінансування капітальних вкладень у цю галузь ЖКГ. Ну, а ми не повинні мовчати, проковтуючи одну гірку пігулку за іншою. До того ж формування тарифів ЖКГ і субсидії (компенсації малозабезпеченим) – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. 

Крім того, якщо в новому законі народними депутатами не прописано порядок і розмір, за якими споживачі могли б розраховувати на компенсації за неякісні послуги, то вже зараз треба домагатися внесення цих вимог у відповідні нормативно-правові акти.

Зате нардепами в даному законі України чітко й однозначно для споживачів передбачена пеня за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у розмірі до 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення, тобто в разі несвоєчасної оплати сума боргу може збільшитися до 0,3% у місяць або до 3,6% у рік.

Ось так ненав'язливо і зі "смаком". У зв'язку з цим дуже багато вже прописано в проекті держбюджету на 2018 рік. У цьому документі Мінфін вже прорахував, якими в 2018 році будуть рівень інфляції, зростання реальних доходів тощо, включаючи і те, на скільки відсотків будуть підвищені послуги природних монополій – і не більше, тобто не вище цих фінансово-економічних показників.

Читайте також: Українців можуть змусити платити штраф за несвоєчасну оплату "комуналки"

Однак у нас у країні до цих пір цього обліку й контролю над виконанням держбюджету якраз і немає. Тому вже багато років поспіль в Україні зростання цін на послуги природних монополій перевищує зростання доходів населення.

Особливо в цьому, 2017 році, приймаються такі рішення, які дуже різко підвищують витрати наших сімей при обмеженому зростанні доходів. Цікаво, це коли хтось зупинить? Як довго ще ми будемо лише спостерігати за просторікуваннями чиновників і представників монополістів, які в підсумку нам кажуть, мовляв, скоро знову змушені допустити чергове зростання тарифів ЖКГ?

Наші політики, звичайно, нахабні, але фінансово – абсолютно безграмотні. Недарма багато моїх колег після спілкування з ними говорять, що фінансова пам'ять – найкоротша, а фінансова прірва – найглибша, бо в неї можна падати все життя, маючи нинішні тарифи ЖКГ.

Хоча і самі ці політики часто кидають таку фатальну фразу про свої заощадження: "Як прийшло, так і пішло". І ось ще що цікаво, чи є у розумних людей шанс бути почутими? Адже, наприклад, цифрами в квитанціях за послуги ЖКГ сьогодні невдоволені і бідні, і багаті. Деяких моїх знайомих вже "потрошать" без жодних докорів сумління, про пересічних пенсіонерів і говорити нічого - тут і так все зрозуміло.

На завершення хотілося б відзначити наступне: зараз більшість громадян, включаючи, насамперед, пенсіонерів, живе в умовах такого дефіциту грошей, що наявність широкого вибору продуктів сприймається ними як образа. І це серйозно б'є по їхньому здоров'ю.

Народ поки що за всім цим нікчемним керівництвом лише похмуро спостерігає. З такими викликами і при такій повній байдужості чиновників суспільство може лояльно прожити лише до весни 2018 року. До березня-квітня ресурс терпіння у людей буде вичерпано.

Це неминуче. Громадянське суспільство не сформувалося, а національна еліта, яка виросла з радянських холош, досі не реагує на думки громадян. Вона, як і в радянський час, не залежить від електорату. І сьогодні ні Кабмін, ні Верховна Рада не усвідомлюють, що під дією цього тригера можуть бути ще більш руйнівні результати цієї кризи. Всі тригери закладено в протестні настрої. Годинник цокає.