У зв’язку з затриманням білоруською контррозвідкою майора Головного управління розвідки Міністерства оборони України Павла Шаройка, який працював під журналістським прикриттям, звертає на себе увагу прагнення офіційного Мінська уникнути ускладнення відносин з Україною й не допустити роздмухування нікому не потрібного «шпигунського скандалу».

Так було й минулого разу, коли Служба безпеки України під загрозою здійняти в повітря винищувачі посадила білоруський пасажирський літак після завершення ним процедури перетину державного кордону України (факт, взагалі-то, немислимий) і обшукала одного з пасажирів на предмет наявності «плівок Оніщенка». Білорусь лише зажадала відшкодування збитків і навіть не вислала українського посла.

Читайте також: Власти Беларуси окончательно избрали свой курс

Після затримання КДБ РБ співробітника ГУР МО України Шаройка Мінськ не став розголошувати цей факт, щоби не нашкодити двостороннім відносинам. Такої ж позиції притримувався й офіційний Київ, намагаючись звільнити затриманого українського розвідника без зайвого розголосу – шляхом переговорів по дипломатичних каналах.

Але за три тижні після затримання Шаройка, коли інформація про це випадково потрапила в пресу, керівництво воєнної розвідки України вирішило погратись у політику й стало розміщувати статті явно провокативного характеру, звинувачуючи Білорусь у недружніх кроках. І це – замість того, щоби зробити висновок з регулярних провалів своєї агентури та переглянути непрофесійні підходи до організації розвідувальної діяльності за кордоном.

До речі, про рівень професіоналізму керівництва ГУР МО України свідчить хоча б той факт, що Шаройко до переходу на оперативну роботу обіймав у воєнній розвідці відкриту посаду – він очолював прес-службу Головного управління розвідки й засвітився як воєнний розвідник ще в 2006 році. За таких обставин відправляти його у відрядження за кордон можна було лише під дипломатичним прикриттям, а ніяк не в якості журналіста.

Читайте також: Росіянка попросила статус біженки в Україні, заявивши про переслідування

Цікаво, в Адміністрації Порошенка є бодай одна розумна людина, яка усвідомлює чим закінчиться подібна самодіяльність начальника ГУР МО України та роздмухування воєнною розвідкою антибілоруської істерії? Чи Порошенку мало дипломатичних скандалів з Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Сербією і він шукає можливості полаятись ще й з Білоруссю?