Відколи військовослужбовці одного з підрозділів Збройних сил України заступили на бойове чергування в районі селища Кримського на Луганському напрямку, не було майже жодного дня, щоб їхні позиції не обстрілювалися з боку російсько-терористичних військ, повідомляє мобільна прес-група оперативно-тактичного угруповання "Луганськ"

Ворог уперто й зухвало ігнорує і "режими тиші", і Мінські домовленості. Та якщо раніше російські окупанти й колаборанти вдавалися до провокацій із застосуванням здебільшого стрілецької зброї, то тепер вони все частіше використовують заборонене Мінськими угодами важке озброєння.

Читайте також: Українські вояки вдосконалюють вогневий вишкіл на полігоні. ФОТО

– Ввечері наші позиції обстрілюють постійно, а тепер почастішали обстріли й у денний час, – розповів командир підрозділу Вадим "Скіф". – Таке враження, що це їхня агонія. Адже навіть останньому дурню на тій стороні стає все більш зрозумілим, що ніякої "Новоросії" вже не буде і за агресію проти України рано чи пізно доведеться відповідати. Ми маємо данні, що протистоять нам кадрові російські військові. На залишках мін і снарядів — російське маркування.

19 листопада загарбники випустили по нашим і сусіднім позиціям біля двох десятків 120-мм мін і 152-мм снарядів. Також нами зафіксовано "роботу" ворожого танка. Зважаючи на загрозу життю і здоров’ю українських воїнів, наша артилерія отримала дозвіл на адекватну відповідь, не забороненими Мінськом калібрами. Після чого ворог дещо "заспокоївся".

Читайте також: Доба на фронті: 11 ворожих обстрілів, найгарячіше було на Приазов’ї

До речі, під прикриттям обстрілів намагаються діяти ворожі розвідувально-диверсійні групи. Користуючись системою ярів, яких тут багато, групи по сім-вісім бойовиків роблять спроби підійти до наших позицій якнайближче і обстріляти їх з "підствольників". Та наші хлопці пильнують добре.

За словами військовослужбовця ЗСУ Андрія, ця ніч була гарячою, "всі живі, здорові й готові бити ворога".

– "Гостинність" у нас на найвищому рівні, – каже Андрій. – Зустрічаємо не хлібом-сілью, а дечим менш смачним. Зі свого ДШК я куди стрілю, туди й влучаю. Бажання "гуляти" де не треба в непрошених гостей зникає надовго, а у декого й назавжди.