«В то время когда космические корабли бороздят просторы вселенной…»

А якщо відверто. В першу чергу, необхідно визначитись, яких фахівців нам необхідно готувати. Чи обмежуватись лише потребою нашої країни? Ставши учасниками Болонського процесу, ми тим самим підтвердили європейський вибір у напрямку визнання нашого диплома конвертованим, тим самим розширивши можливості щодо працевлаштування випускників наших вишів. Не скажу нічого нового для вас: «робочих місць у нашій країні в значній мірі не вистачає, тим більше з достойною заробітною платою».

Не дарма молоді люди під час соціальних опитувань засвідчують, що головною проблемою для них є працевлаштування. А яка заробітна плата задовольнила б випускника нашого вишу? Не менше 500 доларів – 13,5 тис. грн. Це в два рази більше середньої заробітної плати в Україні, а в Європі – це просто непристойно низька оцінка роботи навіть некваліфікованого працівника. І якщо сьогодні представники бізнесу заявляють, що готові взяти на роботу фахівця із заробітною платою 5 тис. доларів – відверто скажу: не особливо цьому віриться. А якщо навіть так, то таких робочих місць обмаль, та й навряд, щоб на нього взяли відразу після закінчення навчального закладу.

Читайте також: Хочеш успіху й незалежності – починай змолоду

Міністр соціальної політики нещодавно заявив, що працівники пенсійного віку стоятимуть перед виборам: або отримувати зарплату, або пенсію. Не думаю, що це в значній мірі економічно зміцнить нашу країну. Що ж до вивільнених робочих місць, то для молодих людей вони не особливо привабливі, оскільки мають відношення лише до бюджетної сфери, з відповідною заробітною платою.

Які ж можливості працевлаштування молодої людини з вищою освітою? Це робота в бюджетних структурах, бізнесі та за кордоном. Щодо роботи на бюджетних посадах, ми вже визначились, в бізнесі головний принцип – зароби для себе і роботодавця, при цьому останній особливо зацікавлений в працівнику молодому та досвідченому, що важко суміщається.

При цьому необхідно пам’ятати що близько 70 відсотків працівників задіяні в сфері послуг. Зростання ВВП в межах 1–3 від­сотків не стимулює створення нових робочих місць. Тому молода людина все більше вивчає можливість працевлаштування за кордоном. Для цього найпростіший шлях – це навчання в Європі з подальшим працевлаштуванням. Більшість бажаючих піти цим шляхом з кожним роком зростає. Інша справа шукати роботу за кордоном за фахом або хоча б наближену до неї.

Читайте також: Як незнання заважає українцям заробляти

Зі слів нашого посла в Польщі, у цій країні працює близько мільйона українців, при цьому кожен рік кількість бажаючих зростає на 30 відсотків. Значна більшість з них мають вищу освіту і працюють не за фахом. Ось такі реалії ми маємо – і звичайно не враховувати їх не можемо. Спроба захистити наш ринок праці та освітянських послуг шляхом не «пущать», створенням резервації в масштабах країни є заздалегідь приречені.

Нещодавно керівник навчального закладу поділився зі мною результатами своєї співпраці з польськими колегами, внаслідок чого близько 500 студентів його вишу мають можливість простажуватись за кордоном, в подальшому там же працевлаштуватись. Крамольні речі були озвучені? Напевно, ні. Тут і імплементація Болонського процесу, і держава для людини, а не навпаки. Якщо враховувати відомі всім загальнолюдські цінності та бажання, під час підготовки працівників необхідно звертати увагу на ринок праці не тільки в Україні, а й в світі. Лише в США – щорічна квота для нашої країни становить 65 тис. осіб з бажаючих поїхати на роботу.

Звичайно, є надія, що частина тих, хто виїхав, повернуться в Україну, маючи певний досвід і фінансові можливості для подальшої роботи в рідній країні.