Коли-небудь, через десятиліття, а то й століття, історики, напевно, будуть описувати нинішній неспокій, намагаючись розібратися в тому, що відбувається, й по крихтам відокремлюючи "зради" від "перемог" у надії визначити, чого ж було більше, пише у своєму блозі на "Новому часі" викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. Справа складна, неоднозначна. Воно й зараз не завжди зрозуміло, де "зрада", а де "перемога", а в майбутньому взагалі все може стати догори дригом. Тож, чим більше справжніх "перемог" буде здобуто сьогодні, тим більша ймовірність того, що їх пізніше не назвуть "зрадою".

Минулого тижня мені пощастило взяти участь в одному заході, який, навіть на мій песимістичний погляд, однозначно є "перемогою". Студенти одного з державних вишів разом із викладачами збираються у вільний час, щоб поговорити на тему "Як стати багатим?". І роблять це не із примусу, не заради заліку або балів на іспиті, а тому що їм цікаво. А ще, гадаю, через те, що намагаються досягти успіху в житті своїм розумом і талантом, ні від кого не чекаючи подачок, розраховуючи лише на власні сили і здібності.

Читайте також: Десять халеп, які не дають вам розбагатіти

Ці молоді люди зібралися не для того, щоб навчитися красти з бюджету або випрошувати гранти на висмоктані з пальця проекти. Вони не співали, як вікопомні швондери, псалми про свою активну громадянську й патріотичну позицію, моментально транслюючи їх у фейсбук, у надії довести власну значущість і корисність суспільству. Вони не бідкалися про недосконалість системи вищої освіти в Україні. Кілька десятків молодих людей протягом двох годин із палаючими від азарту очима обговорювали, чому минулого тижня впали в ціні акції General Electric, продовжував зростати біткоїн, рухалася вгору ціна на нафту і що чекає світові фінансові ринки в найближчій перспективі.

Вони пізнають сучасний світ не з найгіршою боку, й упевнений, що на відміну від своїх батьків не будуть ховати гроші під матрац, скуповувати квартири й вимагати повернення вкрадених депозитів, розмахуючи транспарантами під будівлею НБУ. Та хоча б тому, що переважній більшості з них це видасться дуже нудним і неінтелектуальним на тлі захопливих, а іноді й драматичних подій, що розгортаються на ринках акцій, облігацій і деривативів.

Дай боже, щоб їм усміхнулася інвестиційна удача, і їхні віртуальні інвестиційні портфелі демонстрували ті фантастичні результати, що вони демонструють сьогодні в реальному житті. Це дозволить молодим людям стати на ноги й відчути себе незалежними: від нечистих на руку політиків, ситих і розпещених професійних активістів, різномастих казнокрадів і корупціонерів. Гроші, зароблені на ринку капіталів, не найлегші й із неба не падають. Вдалі інвестиції вимагають значних вкладень: праці, знань, терпіння, сміливості. Але і прибутковість їхея величезна. І мова не тільки і не стільки про гроші. Гори інформації, спілкування з розумними людьми, аналіз того, що відбувається на світових ринках – це відмінна інтелектуальна вправа, яка зробить вас цікавою людиною й допоможе в основній професії.

Читайте також: Як незнання заважає українцям заробляти

Ось тільки шкода, що поки що у нас небагато таких спільнот, та й тримаються вони на голому ентузіазмі жменьки студентів і викладачів. Аж надто крихко і хитко все виглядає. Не доведи Боже, візьме та й змиє цю маленьку "перемогу" великим потопом аморальності та псевдопатріотизму, що затопили наше нинішнє суспільство. Добре б зібрати всіх цих молодих людей в якийсь "ковчег", як колись Ной під час Великого потопу, і зберегти від різної гидоти на час, поки твердо на ноги не стануть і не навчаться відбиватися.

А то ж завжди знайдеться який-небудь Швондер в одному зі своїх облич і звинуватить молодих інвесторів в меркантильності, "відсутності справжніх цінностей", мовляв, одні гроші у них на думці. А вже якщо так і вийде, то довго майбутнім історикам цю саму "перемогу" шукати доведеться, та й незрозуміло, що це слово через сто років означати буде.