Більшість народу завжди хоче все й задарма. Меншість здатна на інновації, ризик і відповідальність, щоб забезпечити себе й усіх інших. Ви думаєте, це лише а нас? В усіх країнах так.

Що ж робити? Відповідь дав Джордж Фридман, той самий, який STRATFOR (не плутати з Томасом Фридманом, який про плаский світ). Він сказав: "Президент мусить обманювати свій народ, коли народ хоче по-дитячому простих рішень складних проблем, він мусить допомогти своєму народові подорослішати, й тоді він увійде в історію". Це було сказано про американських президентів.

Читайте також: У лабетах лівацтва: чому підняття рівня мінімальної зарплатні не зарадить

Подивіться соціологію: 2/3 за високі податки й високі соціальні стандарти. Ці дві третини отримують із бюджету більше, ніж туди дають. Проблема в тому, що, якби так зробити, як вони хочуть, то все швидко закінчиться.

У розвинених країнах "зеленої" парадигми (наприклад, Скандинавія) таке можливо. Там високі податки й високі соціальні стандарти. Але для сталості такої системи потрібні дві речі. Самі по собі високі податки не створюють високі соціальні стандарти – для того потрібні якісні інституції, бо інакше податки опиняться в кишенях багатіїв. Друга річ – абсолютна свобода бізнесу, щоб (разом з якісними інституціями) компенсувати йому високі податки й заохотити не виїжджати.

Читайте також: 4100 замість 3200: чим загрожує чергове підвищення мінімальної зарплатні

Подивіться на скандинавські країни: високі податки + якісні інституції + економічна свобода = добробут + високі соціальні стандарти. 

Подивіться на Україну: високі податки + неякісні інституції + економічна несвобода = бідність + низькі соціальні стандарти + еміграція.

Можна все відібрати й поділити. Але лише один раз.