2) Координація дій внутрішніх і зовнішніх сил. Не маю на увазі офіційну владу США і ЄС, але вони грають кожен свою гру. А ще "пильно спостерігають" і "глибоко занепоєні".

3) Нагнітання у суспільстві атмосфери ненависті через олігархічні й інші медіа. Суспільна істерика в інформаційному просторі відключає будь-яке критичне мислення, крім звинувачень на адресу влади.

Читайте також: Що з ними трапилось?

4) Демонізація "влади" як синоніму корупції. Усіх своїх опонентів путчисти називають "корупціонарами", а себе позиціонують "борцями з корупцією", а не борцями за владу, ким вони є.

5) Делегітимація державних інститутів через "прорив" і "втечу" Саакашвілі. Він - не гравець, а лише інструмент, таран, яким пробивають стіну. Він саме той, кого змовникам не шкода - "символічна жертва".

6) Внутрішні тертя у правлячій групі - між БПП і НФ, АП і МВС. Їхня слабкість - у відсутності єдиного центру управління й невиконанні вже прийнятих рішень. Повноцінно протистояти заколоту вони не можуть, у них зв'язані руки.

Влада, звісно, сама винувата у своїх бідах. Це безсумнівно. Але як на мене, головна проблема України зараз не у владі, ми завжди знали яка вона у нас насправді, навіть тоді коли її обирали...

Головна проблема України у тому, що ми узагалі не маємо політично організованої, структурованої, впливової і в той же час здорової суспільної консервативної сили. Бо насправді не маємо суспільної групи, на яку могла би спертися ця консервативна сила. Ну немає зараз критичної маси людей, яку називають "середнім класом", бо це насамперед соціально-економічне поняття, продукт не революції, а еволюції, розвитку.

Читайте також: Відверто про те, чому в країні немає порядку

І насамкінець, "автопробіги" до будинків владоможців дуже нагадують погроми селянами панських маєтків у 1917-20х роках. Через 10 років було розкуркулення. І далі ви знаєте...

Де вихід? Вихід бачу через спробу творення нового суспільного договору. Через новий конституційний процес. За підтримки Заходу, без нього поки що ніяк.