Вже 3 роки у парламенті, а ніяк не можу звикнути до явної брехні.

Пані Перший віце-спікер заявляє, що "Батьківщина та Самопоміч не голосували за визнання РФ агресором".

Ось Постанова, проголосована 27 січня 2015 року про звернення України до міжнародних організацій та парламентів світу щодо визнання Росії агресором.

Тимошенко Юлія Володимирівна там співавтор. Батьківщина тоді одноголосно проголосувала за Постанову. Як і Самопоміч.

Може досить цих банальних спроб окрестити "руками Кремля" всіх, хто критикує владу чи навіть задає питання? Якось воно вже набридло. Вам ні?

Не думала, що ми підійдемо до цього моменту, коли не залишиться жодних табу у наклепах і образах на політичній арені країни до всіх, хто посмів поставити під сумнів політичні рішення великого суверена-реформатора Порошенка.

Читайтет також: Порошенко повинен вирішити: країна або бізнес! – Bild

Очевидно, останні рейтинги зводять з розуму деяких колег з Банкової.

Пані Перший віце-спікер говорить, що голосування за т.з. закон про деокупацію Донбасу "зараз не на часі", і "технічно не правильно зараз цей закон ставити".

Я просто нагадаю, що коли від Парламенту вимагали голосувати за даний законопроект у першому читанні, не читаючи навіть тексту, на наступний ранок після подання закону у Парламент Президентом – тоді це було страшно терміново? Не можна було дати 1 день прочитати редакцію?

Так терміново, що вже пройшло 2 з половиною місяці, а закон до другого читання навіть не ставиться у порядок денний?

Наче б то тому, що зараз "йдуть переговори про обмін полоненими", "ЄС розглядає питання продовження санкцій проти РФ", а "Клімкін веде важливі переговори".

А 2 з половиною місяці назад не було переговорів про обмін заручниками (які насправді є військовополоненими, от тільки треба прийняти Закон і вийти з режиму "АТО"), тоді не було перемовин про санкції та миротворців?

Інколи краще мовчати, якщо не можете відверто сказати: Президенту ніколи не треба був цей закон. Потрібно було лише проголосувати продовження на рік закону про особливий статус Донбасу, під який тоді "геніально" підв'язали законопроект про деокупацію. Все інше – лише заважає і завжди буде "не на часі".

Не на часі визначений правовий статус війни з РФ.

Не на часі визначення дати початку агресії та правових захист наших хлопців на фронті, який вже засуджують українські суди за захист наших блокпостів!

Не на часі розрив дипломатичних стосунків із агресором.

Не на часі вихід з СНД.

Не на часі виконання прямих норм Конституції України щодо обов'язків Президента створити Ставку головнокомандувача та подати до ВР Указ про використання ЗСУ.

Не на часі і антикорупційний суд.

Не на часі будь-які зміни, бо Президента влаштовує статус-кво у всьому. Він, здається, живе в іншій країні, в своій власній маленькій Україні, де його хвалять та люблять, де проведені успішні 144 реформи, де люди щасливі та заможні... Абсурд. 

Читайтет також: Два поезда на одних рельсах разъехаться никак не смогут – политолог о Саакашвили и Порошенко

Зате, НА ЧАСІ , очевидно: збільшення нелегальної торгівлі з ОРДлО, про яку вже роблять цілі дослідження міжнародні організаці.

На часі заробляти на війні та продавати свої "Богдани" по завищеній ціні (й нічого, що вони технічно не підходять армії).

На часі торгувати з агресором та нічого не зробити за 3 роки, щоб переорієнтувати нашу економіку.

На часі звинувачувати у всьому опозицію, верещати про головних ворогів держави – опозиційних політиків, "єврооптимістів-стрімерів", та антикорупціонерів. які, виявляється, винні у всьому, хоч при владі – суверен Порошенко, його ГенПрокурор, його коаліція, його найкраща іменна партія, його НКРЄ КП, його КМУ, його голови місцевих державних адміністрацій, його НБУ у 7-місячній відпустці...продовжувати далі перелік?

А винні у всьому – ці нові обличчя і опозиційні сили. На часі – називати біле чорним, і нещадно брехати і звинувачувати всіх навколо. Це єдине, чого ця влада досконально навчилася за ці 3 роки. Тут знімаю перед вами капелюха.

...А я, дурна та молода, думала, що хоча б щодо закону про деокупацію Донбаса треба менше істерик і звинувачень, а більше відвертих дискусій та спільної роботи. 

От тільки гірка правда у тому, що Президент категорично не хоче брати на себе відповідальність за війну та воєнну стратегію, хоч Конституція дуже чітко називає його Головнокомандувачем та окреслює його обов'язки під час війни. Ні, він цього не хоче, але й не хоче давати додаткові повноваження РНБО чи представникам Народного Фронту.

Звідси й конфлікт у законопроекті. Звідси й категоричне небажання його розглядати.

Звідси – "гібридне АТО". Така, мабуть, доля Украіни: у надскладний час мати гібридну війну, гібридного Президента, чи то бізнесмена, чи то голову держави, гібридний парламент, гібридну мораль, гібридні цінності.

Все більше і більше українців відчувають це, і все більше українців хочуть відвертих розмов і реальних дій, і вимагають будувати країну та твердій землі замість смердючого болота солодких піартехнологій.

І саме тому ми обов'язково вирвемося з цього замкненого кола гібридної реальності задзеркалля, і відстоїмо національні інтереси країни.