Не так давно я писав про зростання впливовості діючого спецпредставника України у «мінській» контактній групі з питань обміну полонених В. Медведчука у пост-майданній Україні. Мені тоді заперечували за допомогою різних аргументів.

Тут просто треба зрозуміти, що коли я веду мову про впливовість – я маю на увазі, у першу чергу, спроможність визначати реальні політичні процеси. Власне, політика нами здебільшого усвідомлюється сферою публічного управління суспільними процесами. Але ця публічність не виключає можливості впливу на процеси навіть без формального обіймання дуже високих посад.

Читайте також: Медведчук бурно благодарит всю гебистско-террористическую кодлу, от Кирилки и Вовы Х. до рядовых убийц, – Голобуцкий

І от з останнім у Медведчука якраз все дуже добре.

Наведу приклад. Всі ми пам’ятаємо драматургію нинішнього обміну полоненими. Що процес розпочався із зустрічі Путіна та Медведчука у Новоєрусалимському монастирі (що характерно – у присутності патріарха Кирила, та й місце, очевидно, не випадкове). Тоді Медведчук публічно звернувся до Путіна щодо сприяння у обміні полоненими, і це звернення було дуже швидко почуте, і процедура була санкціонована після першого публічного спілкування російського керівника та «лідерів» самопроголошених республік ОРДЛО.

Весь характер процесу був орієнтований на підкреслення значимості фігури колишнього глави Адміністрації Кучми.

Але і тут варто наголосити, що за цим всім криється можливість визначення реальних політичних процесів.

Всі ми пам’ятаємо пафосний розгляд у Верховній Раді законопроекту про статус ОРДЛО, який вже встигли назвати законом про «деокупацію». Там містилося багато декларацій та інших норм (наприклад, про визнання Росії агресором і т.д.). Але, пройшовши перше читання, він якось швидко був посунутий із порядку денного, і зараз вже перенесений на січень. Щоправда, ніхто вже не скаже, чи буде він справді розглядатися. Особисто я маю серйозні сумніви.

Чого ж цей законопроект, який так довго розробляли, так багато обговорювали просто зник? Відповідь озвучили представники парламентської більшості з трибуни ВР. Це все, аби не зірвати очікуваний обмін полонених. А все чому?

Тому, що саме в цей період відбулося публічне обговорення Путіним та Медведчуком питання цього обміну.

От і виходить, що вплив Медведчука лише посилюється. До речі, в одному журналі нещодавно сформували рейтинг 100 найвпливовіших, і включили представника України в групі щодо обміну полонених на 7 місце. Що особливо цікаво, якщо згадати, що 2015 року його взагалі не було у сотні прізвищ.

Читайте также: Медведчук - российский агент и участник спецоперации Кремля по вторжению в Украину, – Бутусов

Причини цього також очевидні. Нагадаю, що сам Медведчук зараз - Спецпредставник Украiни з питань гуманiтарного характеру в Мiнськiй контактнiй групi, і має відповідний мандат Порошенка. Через Медведчука Порошенко має комунікаційний канал з Кремлем, та може обговорювати певні питання. І періодично навіть щось вирішувати.

З точки зору сучасних українських політичних розкладів – це колосальний політичний вплив, який лише продовжує зростати.