Для мене головним позитивним підсумком року, що минає, стало пробудження політичної свідомості українців. Народ усвідомив, що для утвердження народовладдя потрібні ідеологічні партії, і сам почав проводити еволюційні зміни в країні – роблячи свідомий вибір на виборах.

Ми – велика країна у світі, що стрімко міняється. І перелік «зрад» і «перемог», що сталися в 2017 році, також чималий. Не претендуючи на вичерпність, назву головні події і процеси, що, на мою думку, сформували характер цього бурхливого року, який ми прожили.

Емоції року

Це, безумовно, обмін полоненими, який відбувся 27 грудня в зоні АТО. Найважливіше тут – як по-різному ставились сторони до громадянина. Українська сторона привезла полонених у комфортних автобусах, сепаратисти – в автозаках. Українців із полону зустрічали з великою радістю. Що ж до тих, хто мав повертатися в ОРДЛО, то велика частина з них захотіла лишитися на території, підконтрольній Україні, а решта не отримали теплого прийому на Донбасі. Коментарі тут зайві.

На тлі радості від повернення наших громадян, які не зрадили Україну, вже не так райдужно сприймається безвізовий режим. Безумовно, він став етапною подією року для країни, що наблизила нас до європейського світу. За кілька місяців після 11 червня, коли набула чинності угода, безвізом скористалися понад 350 тисяч осіб. Але з огляду на становище, в якому живе наш народ, тисячі українців використали цю можливість не для поїздок у своє задоволення, а для пошуку роботи за межами рідного краю. На жаль, це черговий виток втрати робочих рук, талантів та інтелектуальних сил нації.

Читайте також: Коли емоції щодо обміну трохи стихли...

Ганьба року

Цей антиприз варто віддати владі – передусім за імітацію реформ, яка стає дедалі очевиднішою, тому недовіра до всіх органів влади сягнула близько 80%.

Влада нічого не зробила для того, щоб втілити найважливішу комплексну земельну реформу і закласти основи цивілізованих земельних відносин. Чергове продовження мораторію на продаж землі – лише часткова перемога суспільства над жадібними чиновниками.

Підвищення мінімальної заробітної платні до 3200 грн. на тлі інфляції і знецінення гривні називати перемогою не повертається язик. До того ж, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, «під ялинку» - на своєму засіданні – схвалила рішення про підвищення у 2018 році ціни електроенергії на 16,2%. А ще одним своїм рішенням НКРЕКП суттєво підвищила тарифи на водопостачання (у деяких регіонах – майже на 17%) та водовідведення (у деяких регіонах – майже на 10%).

Замість децентралізації спостерігаємо нову централізацію ресурсів і посилення адміністративної президентської вертикалі. Громадам намагаються перекрити кисень, наділяючи їх новими повноваженнями без відповідних фінансових інструментів.

Пенсійна реформа звелася до перерозподілу коштів у межах суто солідарної системи задля поступового зниження дефіциту Пенсійного фонду на вимогу МВФ.

Якщо до освітньої реформи, за результатами останніх опитувань, українці ставляться більш-менш прихильно – (вона не подобається лише 42% громадян), то медичну та пенсійну негативно оцінили майже 60% українців. Це вирок для Уряду.

Величезним розчаруванням стали і елементи судової реформи, які впроваджувалися протягом року. Яскравий приклад – формування складу Верховного Суду України. На жаль, у своїй спробі провести реальне очищення судової системи Громадська рада доброчесності не змогла перемогти «систему» у вигляді Вищої кваліфікаційної комісії суддів. До складу Верховного суду потрапили десятки персонажів, професійна етика та доброчесність яких викликають великі сумніви.

Міжнародні партнери (і кредитори зокрема) неодноразово відкритим текстом говорили про необхідність активізації повноцінних структурних реформ і необхідність посилення боротьби з корупцією.

Натомість українська влада провела атаку на незалежні антикорупційні органи, яку вдалося зупинити лише за рахунок тиску західних дипломатів і міжнародних організацій.

А 22 грудня у парламенті був зареєстрований президентський проект Закону про Вищий антикорупційний суд. Навіть поверхове ознайомлення з документом дозволяє зробити невтішні висновки. По-перше, створення цього суду ми будемо чекати ще дуже довго. По-друге, склад цього суду може виявитися не кращим, ніж у новоствореного суду Верховного.

Читайте також: Коли емоції щодо обміну трохи стихли...

Конфлікт року

Уряд увійшов у жорсткий конфлікт із головною галуззю економіки – аграрним сектором. На тлі всієї української економіки, яку міжнародні аналітики називають репресованою, АПК став «улюбленим» об’єктом репресій влади.

Замість «спецрежиму ПДВ» аграрії отримали систему «квазіакумуляції ПДВ». Але у перші місяці цього року державна підтримка не надходила взагалі. Щось відшкодовувати держава почала лише у другому кварталі. З літа сільгоспвиробники потерпали через масове блокування податкових накладних. Це сталося «завдяки» запуску з 1 липня автоматичної системи перевірки ризиків, яка жодного дня не працювала нормально.

Лише масові акції протесту дозволили уникнути проблем, які готові були створити парламентарі з припиненням відшкодування експортного ПДВ щодо олійних культур вже з березня наступного року. Цей закон був ухвалений 7 грудня з порушенням базових положень Податкового кодексу. Якби він набув чинності, аграрії могли б втратити десятки мільярдів гривень. Під тиском страйкарів парламентарі дали задній хід. 27 грудня на підпис Президенту пішла «компромісна» версія Закону, в якій збережена компенсація експортного ПДВ для соняшнику, щодо сої передбачено відстрочку скасування сплати та компенсації експортного ПДВ до 1 вересня 2018 року, по ріпаку - до 1 січня 2020 року.

Аграрії, що годують країну, змушені відбиватися від постійних атак, які влада організовує виробникам, щоб залатати бюджетні діри, які спричинила своєю недолугою політикою. Але ми не відступимо від своїх принципів і в наступному році.

За цей рік ми всі стали сміливішими. Народ розуміє, що попереду – багато роботи заради змін. І побудова держави стає справою кожного.