"Можете не пристібатися", – говорить вам, мабуть, кожен другий таксист країни. Ви все одно тягнете на себе ремінь безпеки, – і що більше ви тягнете, то більше обличчя таксиста наповнюється образою. Якщо ви пристібаєтеся, ви його не поважаєте, вважає він. Бо він є єдиним, абсолютним, священним гарантом вашої безпеки, тільки він один – а не якийсь там пасок.

Як влаштована логіка цих людей? Чому вони так ображаються? Чому вони будь-що хочуть, щоб ви не пристібалися? Я часом думаю над цим, і мені здається, що відповідь може бути ось яка. Як і всі ми, вони відчувають себе в цій країні у великій небезпеці.

Читайте також: Якою є російська людина й на чому "рускій мір" стоїть

Безпека – найдорожчий тут дефіцит, вам її ніхто особливо не "гарантує". Але коли безпека є дефіцитом, є дві лінії поведінки. Або ви намагаєтеся збільшити безпеку, заповнивши лакуну, затуливши пробоїни. Або навпаки – ви намагаєтеся збільшити саму небезпеку, підвищити ставки. Чому? Бо брак безпеки ви сприймаєте як свій козир, а не ваду. Біологічний козир.

Якщо ти вижив у ситуації таких величезних ризиків, значить ти крутий. Ти – прогресивна гілка еволюції, цілком за Дарвіном. І логіка твоя ось яка: "Глянь, я можу вижити і в таких небезпечних умовах – а ти? слабо?" Це логіка підвищення ставок ризикованості. Що небезпечніше, то крутіше. Усе це не для шмаркачів.

Читайте також: Сім'я дивом урятувалася в аварії на Одеській трасі. ФОТО, ВІДЕО

Я думаю, що в цьому є певний сенс сучасних подій. Західний світ побудований на прагненні збільшувати безпеку: бо він вважає, що вижити мають всі. "Рускій мір" побудований на прагненні збільшувати небезпеку, бо він вважає, що вижити мають тільки ті, хто вміє гратися з вогнем. Він марить, що стає солдатом великої війни й  оточує себе атмосферою тотальної війни, – хоч насправді є всього лише таксистом, який не хоче, щоб ви пристібалися – бо ви з ним маєте побути в однакових умовах "ріскових парнєй", бо ви маєте погратися в те, хто злякається першим.