Жінка тепер не мусить носити корсет. Але це не значить, що вона вільна. Емансипація так і не відбулася. Бо тепер жінка мусить накачати всі м'язи живота до стану корсету. Обов’язок ходити до тренажерок додався до й без того численних вимог до української жінки. Борщ, офіс, город, дім, супермаркет, чоловік, його шкарпетки, діти, їхні памперси – і ще десь знайти сили на кілька годин роботи в залі.

Тренажерки заради тренажерок завжди видавалися мені симуляцією. У "Чорному дзеркалі" є чудова серія про це. Як можна вбивати свій час на біговій доріжці, коли можна пробігтися зранку по траві до річки? Який велотренажер, коли є велосипед і ранковий ліс? Колись мене дуже розсмішила фраза старшого колеги "Ніхто ж не займається спортом заради задоволення, люди ходять в тренажерки заради фігури чи здоров’я". До того я займалася волейболом, баскетболом і футболом – заради задоволення, і ходила в басейн – заради задоволення. Кайфу від руху. Заради забитого голу. Заради вбитого цвяхом м’яча в майданчик суперника.

Тепер до тренажерних залів пішли дівчата, які найретельніше прогулювали уроки фізкультури. Вони ненавиділи спорт. Як сталося, що вони тепер його так палко полюбили? Так фанатично, якими суперправедними можуть стати колись найзапекліші грішники. Про нинішню моду щодо кросівок до сукні, та й кросівок до всього жартую, що відколи гламурні панни подались у зал і спробували там кросівки, то виявили, що це зручніше за улюблену 12-сантиметрову шпильку. І вже не хочуть ходити в чомусь іншому.

Читайте також: Прибрати Ліннея: як "принц ботаніків" і "другий Адам" виявився "сексистом"

Від жінок я часто чую чудернацьку фразу "ходити на спорт" (шахи – теж спорт, але йдеться чомусь не про шахи). Від чоловіків – завжди конкретніше, тільки "ходити на футбол", "ходити в качалку". Чоловіки збираються пограти футбол – з університетськими друзями, колегами після роботи. Уявіть, що жіночий колектив винаймає в п’ятницю ввечері майданчик зі штучною травою і дві години ганяє в м’яча. Насправді мрію про це.

Фітнес – індустрія, де крутиться забагато грошей. І вона вже не зупиниться, бо кросівки тепер можна продавати за кілька тисяч гривень, як і звабливі топи й обтислі леґінси для найспокусливіших селфі в тренажерках.

Спорт в Україні став дорогою розвагою. Скільки коштує абонемент у ваш сусідній спортклуб? Не шкодуйте грошей. Купити його – це інвестиція в себе! Так нам каже реклама. Можна потім не ходити, головне купити. Натомість у публічному просторі не з’являється нових баскетбольних чи волейбольних майданчиків, та навіть банальних велодоріжок. На ранковій пробіжці я мушу стишувати хід, бо навколо стадіону біля сусідньої школи, де всі бігають, вигулюють собак. Дрібних чи величезних і, буває, без намордників.

Читайте також: Феміністичне рабство сучасної жінки

Але чому раптом стало модно дотримуватися здорового способу життя й усього цього фітнес-стилю? Невже людина змінилася так докорінно? Насправді це добре, якби не ставало інколи хворобливою гонитвою. Жінки не перестають гризтися між собою у традиційних темах правильного виховання дітей і одягу, але тепер можна ще покритикувати неправильно підкачаний прес. На пляжах за останні роки суттєво знизилася кількість жінок, які не нагадують фотомоделей. І конкурентне середовище стимулює. Чого в чоловіків немає такого обов’язку – мати суперменівський вигляд?

Це не тільки в Україні, тенденція світова. Але яких жінок ми бачимо на екранах – досконалі роботи-вбивці, супершпигунки з надприродними здібностями. Сучасній кіногероїні мало бути просто звабливою панянкою, за серце якої треба боротися. Вона мусить битися краще за Брюса Лі, бути витривалішою за Міцного Горішка, розумнішою за Айнштайна й контролювати емоції десь на рівні Далай Лами. Ти не така? Ну звісно. Ненавидь себе і працюй, намагайся дорівнятися.

Але відколи це стало непристойним для жінки – не мати кубиків на пресі?