Півроку тому в місті Фрайбурзі вирішили перейменувати вулицю Ліннея на якусь іншу. Поважна комісія у складі двох істориків, політолога і гендерного соціолога вирішили, що Карлові Ліннею (1707 – 1778) не місце в народній пам'яті, бо він, виявляється, був сексистом. Ботани, дізнавшись про це, почали хапати ротом повітря і з'ясовувати, що ж такого Лінней накроїв.

Є така американська феміністка, гендерна дослідниця – Лонда Шібінгер. Ще в 1990-х працювала над дослідженням сексистських поглядів Ліннея та дійшла висновку, що той нахабно скористався наукою, аби просунути й зацементувати сексизм на сторіччя вперед і надати жінці другорядної ролі. Аргументи? Будь ласка.

По-перше, Лінней сексуалізував ботаніку, надавши квітковим органам сороміцькі назви на кшалт піхва, а також поділив квіткові органи на чоловічі й жіночі.

По-друге, Лінней назвав ссавців ссавцями, орієнтуючись на спільну ознаку викормлювання потомства молоком, підкреслюючи другорядну функцію жінки і в епоху Просвітництва урівнюючи жінку зі тваринами (саме тоді Homo sapiens віднесли до ссавців).

Читайте також: Навіщо Україні потрібна Стамбульська конвенція

Він міг ви обрати будь-яку іншу спільну ознаку, на кшалт чотирикамерного серця або трьох слухових кісточок, але чомусь цього не зробив. Проігнорив три слухові кісточки. Очевидно, що через сексистські погляди.

По-третє, будучи лікарем, критикував практику вигодовування дітей няньками й радив грудне вигодування всім жінкам-мамам. Це відкинуло назад емансипацію жінок, які щойно почали виборсуватися зі своєї нелегкої жіночої ролі.

Це було би смішно, якби не завершилось у фрайбурзькому суді. Біологи почали клацати зубами в себе у блогах, і вималювалася така картина. Гендерний дискурс дуже болісно сприймає будь-які намагання біологів досліджувати біологічні основи відмінності чоловіків і жінок. Це розцінюється як спроба надати наукові підтвердження дискримінації (що, звісно, не так).

Аби запобігти будь-яким намаганням біологів вивчати різницю, застосовуються різні хитрощі: заплямувати подібну роботу біологізаторством або дотягнутися до сивочолої давнини у вигляді Ліннея й почати відлік сексистам від науки аж звідти.

З іншого боку, неоконсервативні партії навпаки полюбляють кивати головою на біологію й використовувати її надбання для просування своїх дійсно дискримінаційних поглядів.

Читайте також: Чому квота на жінок-депутаток ідіотська: брати Капранови – "борцям" і "борцицям"

Отже, біологи виявилися між молотом і ковадлом. Тверезі пропонують відвикати думати, що тільки одне із цих двох тверджень правильне:

1. Дискримінація жінок існує навіть сьогодні. Із цим треба боротись.

2. У людей існує біологічно обумовлена різниця в поведінці різних статей. Це треба прийняти.

За матеріалами "Biologie in der Gender-Debatte" Laborjournal-Ausgabe 05/2017.