Я ненавиджу совок і лівацтво в усіх його жахливих проявах. Всі люди рівні в своїх правах, гідність і свобода - святе, але " равєнство" в його соціалістичному прояві, у всіх має бути по одному пальто однієі фабрики, ходити строєм, разом работать і отдихать, все відібрати й поділити - ненавиджу.

В своєму політичному житті я завжди сповідувала правоцентристські погляди, незмінно. Й це соціалістичне моралізаторство, лівацтво й популізм, який цунамі накриває й неурядовий сектор, й журналістику- лякає.

Читайте також: Дві України – довкола й усередині нас

Р. S. Читаю зараз книжку Христини Фрілянд, колишньої топ- журналістки FT, зараз міністра закордонних справ Канади, яка пише, що свого часу один американський президент, усвідомлюючи важливість прошарку заможних людей як тих, що створюють нові робочі місця й ВВП , називав іх виключно успішними, а не багатими.

Бідність - це жахливо, злидні приносять страждання. Й з бідністю ми маємо боротися, це має стати державною політикою. З бідністю, а не з багатством ( якщо воно має своє законне підтвердження й походження ). Й щоб стати успішним, як правило, треба дуже й дуже багато працювати.

Читайте також: Я ненавижу совок потому, что целые поколения считали нормальным стоять целый день в очередях

А в нас зараз інший інформаційний і Інтернет - тренд - популізм і лівацтво, відняти, поділити, урівняти, зрівняти..... це вже було сто років тому. Закінчилося загальною бідністю, а не спільним збагаченням .
P. S. Перший сесійний тиждень в залі не було майже 100 депутатів. Цікаво, де ж вони провели цей час? В думах про Україну, мабуть