Наразі складно однозначно оцінити прийнятий на цьому тижні закон про «деокупацію Донбасу». З одного боку, він запроваджує потрібні заходи і певною мірою додає юридичної визначеності тому, що відбувається на Сході України (хоча фактичну війну так і не називає війною).

З іншого боку, ряд його ключових положень вочевидь суперечить Конституції України, що в подальшому може мати істотні негативні наслідки суспільно-політичного, воєнного, міжнародного, правового та іншого характеру.

Зокрема, це стосується прийняття рішення про введення воєнного або надзвичайного стану в окремих місцевостях України (у прийнятому законі такий стан іменовано «заходами із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях»).

Якщо за Конституцією (статті 85, 106) рішення про введення воєнного або надзвичайного стану потребує затвердження парламентом (протягом двох днів), то за прийнятим законом такий стан вводиться лише за рішенням президента.

Читайте також: Особливості ухваленого закону про держполітику щодо окупованих територій

Такими чином у цьому питанні закон вочевидь «відступає» від Конституції. Автори закону це добре розуміли (не могли не розуміти), а тому спробували сховати цей очевидний відступ від Конституції за термінологічною зміною позначення воєнного та надзвичайного стану. Але сховати те, що є очевидним для всіх, неможливо.

І рано чи пізно воно «вилізе» назовні. А головне, що запровадження фактичного воєнного або надзвичайного стану у неконституційний спосіб ставитиме під сумнів правомірність тих заходів, які будуть проводитись у його рамках.

Крім того, порядок запровадження «заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» (читай – воєнного або надзвичайного стану) не зовсім узгоджується із порядком введення такого стану, передбаченого законами «Про правовий режим воєнного стану» та «Про правовий режим надзвичайного стану».

А це означає, що в Україні фактично існуватиме два законодавчо визначені порядки введення такого стану, що в принципі є неприпустимим.

Верховна Рада України віддала на «відкуп» главі держави ще одне своє конституційне повноваження. У прийнятому законі передбачено, що ним вона схвалює рішення президента про використання ЗСУ та інших військових формувань «для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Але ж схвалити таке рішення парламент може лише тоді, коли воно вже є. А до сьогодні САМЕ ТАКОГО рішення, як вказано у цьому законі, наскільки я розумію, немає. То як його можна уже схвалити, до того ж не знаючи, яким по суті і наскільки обґрунтованим та достатнім буде це рішення?

І ще одне формулювання прийнятого закону викликає застереження. Йдеться про зміни до статті 28 Закону «Про правовий режим воєнного стану», які передбачають відповідні обмежувальні та заборонні заходи «у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях».

У цьому формулюванні йдеться про «окремі місцевості», у яких воєнний стан за «спрощеною» процедурою (без участі парламенту) вводиться «у зв’язку» із збройною агресією РФ в Донецькій та Луганській областях? Чи не дозволяє таке законодавче формулювання поширити одноосібне рішення президента про введення такого стану у будь-якій окремій місцевості (наприклад, у м. Києві чи Львівській області) «у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях»?

Читайте також: У законі про реінтеграцію Донбасу є кілька суперечностей – Снєгирьов

І це далеко не всі питання, які виникають до закону про «деокупацію Донбасу», остаточний текст якого має з’явитися найближчим часом.
Безперечно, захищати Україну від ворога потрібно адекватними і дієвими заходами. Але це можна і потрібно робити на правових засадах, передусім на основі Конституції України, яка дозволяє нашій державі організувати і здійснити ефективну протидію агресору. На нашій стороні правда і право. І не потрібно штучно створювати сумніви правомірності дій України у цій російсько-українській війні.