Закон про дежполітику щодо окупованих територій фіксує наявну ситуацію й не містить механізму деокупації. Хоч, на мою думку, деокупувати території шляхом голосування за закон неможливо в принципі. Це питання винятково примусу силою та зовнішнім тиском.

Мінських угод у ньому немає.

Не зовсім зрозумілі претензії, ніби закон дозволяє переміщувати товари на окуповану територію. Адже він просто повторює положення інших законів і постанов щодо перетину людьми й товарами пунктів в’їзду-виїзду на лінії розмежування, які вже діють більше трьох років.

Закон рамковий, тож у ньому немає дещо з того, що хотілося б побачити. Хоча, з огляду на природу конфлікту, не уявляю, наприклад, як би в законі чітко фіксувалися межі окупованої території. А раптом наші бійці ще якісь села відіб'ють, то що, повертати згідно зі своїм же законом? Ц розвиток треба ухвалювати ще й інші нормативні акти. Зокрема, варто було б ухвалити закон про колаборацію.

Читайте також: Стисле резюме щодо закону "Про деокупацію"

Найдетальніше прописаний механізм зміни формату військової операції. Це, мабуть, було головне, чому Порошенко взагалі погодився на цей закон. Претензії депутатів, ніби закон дає забагато повноважень президентові, я вважаю ірраціональними. Доки в нас президент є верховним головнокомандувачем, доти він відповідальний за армію, а отже й за військові операції, разом із визначенням їхніх меж і призначенням керівників.

Не зовсім зрозумілий спосіб дій і повноваження командувача об'єднаними силами та Об’єднаного оперативного штабу. Чи вийде також підпорядкувати їм сили МВС і СБУ, наприклад?

До речі, надання Верховною Радою президентові права на застосування ЗСУ цим законом дуже схоже на те, як би воно відбувалося в разі введення воєнного стану. Застосована навіть та ж стаття Конституції. Так що вважайте – тренування було.

Безумовний "плюс" – зафіксована позиція щодо відповідальності РФ за становище населення на окупованих територіях. Всі, хто мені буде тепер розказувати, що Україна повинна у своїх рішеннях пріоритетом ставити забезпечення добробуту населення окупованих територій, а не деокупацію, будуть посилатися вже не безадресно, а прямо до цього закону.

Читайте також: Політолог: Закон про Донбас – крок уперед, але законодавчо окупованих територій не повернути

Також гарна ідея наперед визнати недійсними всі нормативні акти окупаційних адміністрацій. Українських чиновників, що спробують у переселенця вимагати якихось папірців із цієї зони, тепер варто пиз*ити немилосердно. Дуже важливо розповсюдити цю норму й на Крим.

Закон незручний для всіх "поніматєлєй Росії". Він також звужує можливість для маневру наших дипломатів. Але багато хто погодиться, що від такого звуження може бути навіть спокійніше.

І наостанок -– пересторог правозахисників не поділяю. Розширенням повноважень силовиків у прифронтових місцевостях задоволена. А для того, щоб не було зловживань, власне, ці правозахисники й потрібні - праця "в полях" і в прифронтовій території – це саме те, що робить активіста активістом. Моніторинг – це не тільки в офісі сидіти.