Досі в Україні 8 травня відзначали День пам’яті та примирення (як пам’ятний день), а 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (як державне свято з вихідним у невоєнний час).

Однак наприкінці травня 2023 року Верховна Рада України ухвалила закон, який скасував обидва ці свята, натомість встановивши нове державне свято 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років. Володимир Зеленський підписав цей закон 12 червня минулого року, тому цьогоріч свято відзначається в Україні вперше, інформує UAINFO.org з посиланням на nv.ua.

8 травня 2024 року не є вихідним, оскільки в Україні зараз діє режим воєнного стану. Однак після його завершення це свято буде неробочим днем як держсвято.

NV нагадує, як Україна прийшла до відзначення саме цієї дати і чому День перемоги 9 травня тепер остаточно став історією радянської епохи.

Чому світ відзначає перемогу 8 травня і як Україна приєдналася до цієї традиції

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини, підписаний напередодні — 7 травня о 2:41 ночі за центральноєвропейським часом у французькому місті Реймс.

З боку нацистської Німеччини свій підпис під документом поставив генерал-полковник Альфред Йодль, начальник штабу оперативного керівництва Верховного командування вермахту. Цим автографом він засвідчив, що війська вермахту дали згоду на повну беззастережну капітуляцію та мали припинити воєнні дії о 23:01 8 травня 1945-го (о 01:01 9 травня за московським часом).

Читайте також: Коли ЗС РФ підуть у наступ: три можливі сценарії

Відтоді саме 8 травня у світі відзначають як День Перемоги в Європі (V Day), адже капітуляція Німеччини поклала край війні на континенті.

А з 2005 року світ відзначає 8−9 травня ще і як Дні пам’яті та примирення — на знак данини пам’яті всім жертвам Другої світової війни.

Таку рекомендацію для держав — членів ООН затвердила Генеральна Асамблея ООН восени 2004 року, напередодні 60-ї річниці завершення Другої світової війни в Європі. У відповідній резолюції країнам усього світу запропоновано щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) на знак пошани до всіх жертв Другої світової — окремо від святкування національних Днів перемоги чи визволення.

Україна долучилася до цієї традиції в 2015 році, коли тодішній президент Петро Порошенко підписав відповідний указ. Згідно з документом, який був підписаний з нагоди 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Європі, 8 травня в Україні почали відзначати як День пам’яті та примирення. Його мета — «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».

Так було до 2023 року, коли Верховна Рада ухвалила ініційований Володимиром Зеленським законопроєкт про встановлення 8 травня державного свята під назвою День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років.

У пояснювальній записці до цього законопроєкту йшлося про те, що у європейських державах перемога у Другій світовій щороку відзначається 8 травня в день капітуляції нацистської Німеччини та вшануванням пам’яті полеглих у Другій світовій війні.

«З метою відновлення історичної правди та справедливості Україна як невід'ємна частина великої європейської родини має відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років разом з усією Європою і всім цивілізованим демократичним світом саме 8 травня», — наголосив Зеленський як автор законопроєкту.

Президент також висловив сподівання, що нове свято «сприятиме утвердженню в Україні європейської традиції» щодо відзначення перемоги над нацизмом саме 8 травня, а також допоможе розвінчати міфи і маніпуляції радянсько-російської пропаганди.

«Побєдобєсіє» 9 травня: як СРСР і Росія спотворили вшанування перемоги над нацизмом

Від середини 1940-х років Радянський Союз та країни соціалістичного табору святкували як День перемоги саме 9 травня через примхи Москви та історичні обставини капітуляції Третього Рейху після завершення Другої світової війни в Європі.

Після підписання Акта про капітуляцію Німеччини в Реймсі (7 травня 1945 року), який поклав край бойовим діям, союзники за наполяганням радянської сторони в особі Йосипа Сталіна погодилися провести повторну церемонію підписання цього ж документа ще й у Берліні. Річ у тім, що в першій церемонії не брав участі радянський маршал Георгій Жуков: від СРСР оригінальний документ підписав генерал-майор Червоної Армії Іван Суслопаров, керівник радянської військової місії в Парижі і представник ставки радянського командування при штабі союзників.

Тож Москва наполягла, щоб церемонія відбулася ще раз, вже за участі Жукова та на підконтрольній радянським військам території: її провели пізно ввечері 8 травня в берлінському передмісті Карлсхорст.

За кілька годин до цього президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким встановила 9 травня 1945 неробочим днем — на честь святкування Дня перемоги. Так його відзначали і в подальші десятиліття, хоча західний світ відзначав День перемоги над нацизмом на день раніше. Адже саме 8 травня 1945 року про капітуляцію Німеччини розповіли своїм співвітчизникам прем'єр Великої Британії Вінстон Черчілль і президент США Гаррі Трумен. В СРСР про це дізналися лише 9 травня — вночі від Радінформбюро, а пізніше того ж дня з промови Йосипа Сталіна.

Згодом путінська Росія почала використовувати культ Дня перемоги 9 травня у спробі закріпити історичні міфи про Другу світову війну. Так Москва роками намагалася підготувати підґрунтя для виправдання своєї загарбницької політики і методології гібридних війн. Викривлення і спотворення історії згодом набуло вражаючого розмаху: повномасштабне вторгнення в Україну Росія намагається подати як продовження «героїчної боротьби з фашизмом», а однією з цілей своєї «спецоперації» Володимир Путін назвав «денацифікацію» України. Законну українську владу російська пропаганда називає «нацистським режимом», Збройні сили України — «армією нацистів», а до 9 травня 2024 року у Москві відрили виставку захопленої в Україні західної техніки, де німецькі БМП Marder на пропагандистських стендах порівнюють із бронетехнікою Третього Рейху, маніпулюючи тезами про «повторення історії».

Аби відмежуватися від наративів російської пропаганди, ще навесні 2015 року Верховна рада України прийняла закон Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років. Цей документ закріпив нову традицію та два свята:

• відзначати 8 травня як День пам’яті та примирення — з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939−1945 років;
• відзначати 9 травня як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (на рівні державного свята).

Водночас закон встановив, що складовими святкування Дня перемоги над нацизмом в Україні є не лише встановлення почесної варти та покладання вінків і квітів до відповідних пам’ятників та меморіалів 9 травня, але й недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939−1945 років.

Це стосувалося вимог до наукових досліджень, навчально-методичної літератури, підручників, ЗМІ, публічних виступів представників державних органів влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб.

Саме так завершення Другої світової в Україні вшановували попередні вісім років, тоді як відтепер відзначатиметься лише одне держсвято — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років (8 травня).

Чому мак — символ пам’яті жертв війни

У світі червоний мак початково був символом пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом став символізувати вшанування жертв усіх збройних конфліктів, починаючи з 1914 року. Найширше його використовують в англомовних країнах Британської співдружності в День пам’яті полеглих (Remembrance Day, щороку 11 листопада).

Поширення цього символу як квітки пам’яті пов’язують з віршем канадського військового лікаря Джона МакКрея У полях Фландрії (1915). Ця поезія починається словами: «В полях фламандських квітне мак / Поміж хрестів — скорботний знак / По нас». Вважають, що Мак-Крей написав вірш невдовзі після загибелі свого друга, лейтенанта Алекса Гелмера, вбитого в битві під Іпром. Ці рядки набули надзвичайної популярності у світі, і під їх враженням американська професорка Мойна Майкл, активістка гуманітарних товариств часів Першої світової, запропонувала носити червоні маки на знак пам’яті про загиблих. Вона також продавала штучні маки з шовку, щоб зібрати необхідні кошти для фінансової підтримки недієздатних ветеранів війни.

В Україні стилізоване зображення квітки маку, яке водночас символізує кривавий слід від кулі, стало головним символом Дня пам’яті та примирення (8 травня) у 2014−2015 роках. Мак пам’яті в Україні поєднується з давнім символічним значенням цієї квітки в народній міфології та в художній літературі — зокрема і з легендами про те, що маки цвітуть там, де пролилася кров українських козаків.

Дизайн розробили за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.

Такі маки виготовляють з паперу або тканини та розміщують на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця — задля пошани пам’яті 8 млн українців, загиблих в роки Другої світової війни, та 65 млн убитих у світі.

Відлік українських жертв масштабних війн продовжило вторгнення Росії на Донбас в 2014 році та повномасштабна геноцидна війна, яку Москва веде з лютого 2022 року.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube