Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що для того, щоб діяти у радянському, силовому ключі, у президента РФ Володимира Путіна немає ресурсів, — ні фінансових, ні людських, ні дипломатичних, ні навіть військових.  Таку думку він висловив у своєму блозі на сайті "Новоє время". 

Рішення Верховної Ради назвати Росію агресором і реакція на нього в Кремлі — цілком передбачувані. Звісно, такі формулювання категорично не влаштовують Кремль. Не варто чекати, що Генеральна Асамблея ООН або Рада Безпеки ООН підтримають таке формулювання, оскільки будь-які ініціативи визнати Росію агресором будуть заблоковані представниками Росії. Але поява такого закону в Україні — це важливий крок: створюється якась юридична база, яку західні партнери вимагали від Києва для того, щоб продовжувати легальний процес врегулювання конфлікту на Донбасі.

Читайте також: Росія неспроможна відповісти на турецький наступ у Сирії – експерт

Але поки що це лише слова, які Росія може приймати, чи не приймати. Це не має великого значення. Те, що буде відбуватися далі у двосторонніх відносинах Києва і Москви, визначається аж ніяк не словами і не реакцією в Кремлі або МЗС, а ресурсами.

З точки зору Путіна, проблема під назвою "Україна" досі не вирішена. Ситуація підвисла. Те, що Крим — це частина РФ, ніхто в світі, крім Росії та її сателітів, не визнають. Те, що в Україні перебувають російські силові структури і є російська зброя, вже давно ні в кого сумнівів не викликає. Так, МЗС Росії виступив із засудженням і обуренням. Ну і добре. Реально для того, щоб діяти у такому радянському, силовому ключі, у Путіна немає ресурсів, — ні фінансових, ні людських, ні дипломатичних, ні навіть військових. Якщо рухатися по цьому військовому напрямку і спробувати «пробити» коридор до Придністров'я (а ця ідея не охолола в головах кремлівських стратегів, і це ні в якому разі не треба скидати з рахунку), то ситуація для Росії радикально погіршиться.

Тому що Україна готова до таких дій, рівень її боєздатності сильно підвищився. А ось група підтримки Росії ослаблена. Тому спроба вирішити "українську проблему" силовим шляхом буде, як мені здається, самогубною для путінського режиму. Це не означає, що вона не може відбутися, але вона — малоймовірна.

У Кремлі продовжує скорочуватися кількість можливостей вплинути на ситуацію. Так, Україні будуть мститися, її будуть карати усіма можливими способами. Це будуть диверсійні угрупування, провокації, спроби внести дестабілізацію в економічні реформи, підтримка будь-яких екстремістських рухів, неважливо яких, — крайніх правих або лівих, — Кремль робитиме все, щоб розхитати ситуацію. Але і до цього в Україні готові.

Читайте також: Дипломат: Лизати руку сильнішого – безкомпромісна позиція Росії

Незважаючи на те, що Путін все ще користується підтримкою більшості, в російському суспільстві зростає деяка втома. Приєднання Криму вже не радує. На перший план виходять проблеми соціального характеру. Тому відвернути виборців маленькою переможною війною вже не вийде. Все, що може статися, — напевно, буде посилено пропагандистську складову на російському ТБ, станеться чергова гарячка з приводу того, які українці огидні люди. Ну і це вже не працює.

Серед російського силового істеблішменту ще жива ідея про те, що "треба було би бути сміливішими, йти вперед і приєднувати Одесу", і так далі. Але поки рішення приймають не генерали, а Путін. Тому криків з приводу прийняття Радою закону про Донбас буде багато, а якихось радикальних змін у двосторонніх відносинах — мало.