Світ лихорадить зі всіх боків. Але ми знаємо дуже мало про те, що відбувається насправді. Точнііше - знаємо те, що нам вважають за потрібне повідомити. До того ж - трактування подій є апріорі «заточене» під домінуючі ідеологічні маркери.

Більшість ЗМІ рефлексують на інформаційні вкиди. До прикладу: Порошенко бере в Давос свою невістку з Пітера. Ну, бере. А чо - баба симпотна, вочевидь - не дурна. Як там у класика: как нє порадєть радному чєлавєчку? Он Трамп свою Іванку-маланку всюди за собою волочить. Фемінізм рулить, однако. Суспільство геїв і перестрашених від звинувачень у сексуальних домаганнях хлопів - все в тренді…

Читайте також: Посттоталітарний стан суспільства – головна перешкода у формуванні суверенної демократичної держави

Не впустили українську делегацію на якесь засідання у ПАРЄ - там бесідували з московитами. Ну і що? Добре зробили.

Бігме. Якщо Україну в Європі презентує яскравий пі…, перепрошую, представник БПП, Льоша Ганчарєнко, то лише за це варто безвіз відмінити…

Оці дві новини - вони справді важливі? На дідька кожному з нас фокусування уваги на цих дегенератах - ми ж їх годуємо своєю енергією!

Окрім підбірки новин, є ще їх трактування. 

Дипломатична мова дає можливість для діаметрально протилежних інтерпретацій подій та явищ - це сприяє подальшому розвитку колективної шизофренії та розпинанню людських мізків псевдоальтернативами.

99% тем і дискусій в інформаційному просторі є несуттєвими. Ну яка різниця, хто кому більше «рабінович» - Ротшільд Рокфеллеру, чи навпаки? Це має значення лише для тих, хто бере безпосередню участь у бізнесово-політичних процесах. Мені ж достатньо розуміння, що ми де-факто втратили державність і є об‘єктом геополітичних торгів. Зрештою, написав про це ще в квітні 2014 року…

Я не вважаю Порошенка не те, що добрим президентом, а взагалі стверджую: він є напівлегітимним настільки ж, наскільки й Янукович. І будь-який неупереджений юрист це розуміє. Але будь-хто на його місці буде не гірший і не кращий, а зміна одних прикоритників на інших призведе до остаточного розвалу держави…

Така позиція зовсім не означає пасивне споглядання. Навпаки - будь-яка дія має бути усвідомленою реакцією. До прикладу - зустрівсь я в Трускавці з паном Зеноном Шихом і просто зрозумів, що маю написати про загрозу цьому чудовому місту. Звела мене доля з Романом Яремкевичем (другом «Вчителем») - і вийшла книга його спогадів, яка сама по собі є важливішою від 99% інформаційної мішури, на яку витрачають обивателі свій «вільний час».

Читайте також: Дацюк: Довіра у суспільстві відсутня, тому дуже імовірні чергові громадянські протистояння у вигляді нескінчених акцій протестів

Вся моя писанина за останні роки - це волонтерка. Бозя дала мені можливість витрачати на це свій час і я тішуся…

Світ таки лихорадить. Коли починаєш розуміти, що мозок не встигає перетравлювати інформаційні гігабайти, подані під чудернацькими ідеологічними спеціями, намагаєшся на це зреагувати. Тож вкотре скажу: наймудріше жити власним життям і робити те, що підказує душа. Але намагатися це робити усвідомлено.

Людство сьогодні в точці біфуркації і формує вектори майбутнього. Тому краще бути творцем - спостереження за хаосом та участь у ньому ведуть до божевілля…