Тривалий час українці толерували недружні вибрики чергового "стратегічного партнера". Ставились, як до нерозумних дітей.

Може, якби не оте віроломство зі Сходу, то толерували б довше. Джин із стандартною в РФ назвою "междунациональная вражда" легко випустити, проте тепер навіть у середньоісторичній перспективі його назад не заженеш. Така природа міжнаціональних відносин. Умить рухнули всі проекти типу "Міжиор'я" і, мабуть, якщо нічого поважно не зміниться, гіпотетичний вступ України в НАТО і ЄС.

Читайте також: Польща vs Україна? Антиукраїнський закон та героїзація насилля

Ми цього - не хотіли. Проте бумеранг ("обратка") щиро здивує поляків. На часі численні публікації з проблематики польської окупації України, польсько-російського розділу України та польсько-російських каральних операцій щодо українців, пацифікації, звірства і, можливо, визнання в Україні "Армії крайової" як терористичної організації (десь як у них наше УПА). Але в нас ця лавина, що летітиме з гір, може набути ще потужнішої маси.

Це щось дуже національне, хромосомне. Як і в росіян. Бо норвежці-данці-фіни-шведи, наприклад, живуть мирно, спираючись на міжнародне право і людську взаємоповагу. Живуть майбутнім, не копирсаючи минуле, де кожен може знайти саме те, чого там шукає. Отже, причина навіть не в історії ("історичній правді"), а в отій міжнаціональній ненависті, зневаги і, можливо, свідомих і несвідомих загарбницьких прагненнях. Щось таке вже не раз було на цих землях. І жодного разу (поки що) для загарбника добром не завершилося.

Читайте також: Cенат Польщі вночі проголосував за закон щодо заборони “бандерівської ідеології”

Можливо, на часі містам і селам України підтримати почин Львова, який ще пам'ятає, що таке польська окупація?

Щонайменше один червоно-чорний прапор на Черкащині вже майорить.