Насильство в сім’ї є актуальною проблемою сьогодення. Це надзвичайно серйозний виклик для всього суспільства. З року в рік різні правозахисні організації, громадські лідери, а також уряди різних країн намагаються звернути увагу на дане питання, щоб якомога швидше мінімізувати випадки цього негативного суспільного явища.

За різними даними, щороку від домашнього насильства в Україні гинуть понад 600 жінок. Це жахливий показник, а тому парламент нарешті суттєво посилив покарання, криміналізувавши дане правопорушення.На жаль, жінки в більшості випадків відмовляються скаржитися на своїх чоловіків у міліцію, соцслужби, бо вважають це ганебним, і продовжують терпіти... Згідно з дослідженням Українського інституту соціологічних досліджень, 27% жінок вважають проявом насильства образи, 32% так оцінюють приниження, а для 49% домашнє насильство – це виключно побої.

Хотілося б, щоб в Україні жінки перестали сприймати насильство тільки у вигляді синців й відповідним чином ставилися до моральних знущань.

У зв’язку з необхідністю ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відому як Стамбульська конвенція, у грудні 2017 року Верховною Радою України у другому читанні прийнято закони (законопроекти №4952 та №5294), покликані максимально зменшити прояви вищезгаданого суспільного явища.

Що означає прийняття даних законів?

Насамперед це є проявом того, що ми рухаємось у напрямку до усунення толерантності до насильства в усіх його проявах.

Читайте також: Журналист: Насилие стало обыденным способом решения проблем украинцев

Тепер під домашнім насильством розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.

Раніше кривдника могли тільки затримати, сьогодні же йому загрожує від 150 годин громадських робіт до двох років в'язниці.

Однією з головних змін стало те, що тепер домашнім насильством вважаються не тільки побої, але й психологічний тиск, примушування до вступу в статевий зв’язок, обмеження у засобах на життя або навіть позбавлення документів.

Поскаржитись на кривдника зможуть і ті, хто живе в цивільному шлюбі. До речі, в цьому випадку покарання навіть посилюється.

Читайте також: Женщина может одеваться, как ей вздумается – это не дает право мужчине на насилие

Також запроваджується кримінальне покарання за проведення аборту без згоди жінки. Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої каратиметься обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примушування до шлюбу або співжиття каратиметься арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Зґвалтування в новій редакції закону каратиметься позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Також за всіма статтями посилюється покарання за домашнє насильство, яке здійснювалося в присутності дітей. Закон передбачає обмеження можливості наближення кривдника до жертви насильства. Якщо насильницькі дії відбувалися по відношенню до дитини або в її присутності, злочинець буде позбавлений права спілкуватися і бачитися з дитиною.

Закон набуде чинності тільки через рік після його опублікування (тобто 11.01.2019), адже потрібен час для відповідної підготовки правоохоронних органів.

Чи змінить закон ситуацію?

Ухвалення таких законів – дійсно рішучий крок для зменшення випадків насильства над жінками та домашнього насильства. Але викорінити проблему повністю навряд чи вдасться без чіткої взаємодії скривджених із правоохоронцями. Справа в тому, що більшість жертв навіть не заявляють про такі злочини, а продовжують терпіти знущання. Також поширені випадки, коли після написання заяви потерпілі пишуть відмову від своїх показань і продовжують жити з тиранами.

Тож критично важливим є руйнування стереотипів навколо цього поняття, щоб потерпілі не боялися звертатися за допомогою та захистом.