Ситуація на Сході України може пожвавитись. Режим АТО планують замінити на операцію Об’єднаних сил, а в Європі обговорюють введення миротворчої місії, пише у своєму блозі на "Новому часі" військовий кореспондент Андрій Цаплієнко.

Загалом було б непогано, якби керівництво операцією перейшло до військових, оскільки за всіма ознаками те, що відбувається на Донбасі, – це війна. Головне, за що тут переживають, – щоб не було дублювання команд і вертикалі керівництва військовою операцією. Бо якщо це війна, то її мають вести військові, а всі інші структури в плані проведення операції повинні підпорядковуватись їм. Таким чином, стане простіше досягати військових цілей.

Як на Донбасі ставляться до миротворчої місії? Це залежить від того, як її трактувати. Російський сценарій є неприйнятним: миротворці на лінії розмежування просто зацементують цей конфлікт на роки, а, можливо, й на десятиліття. Те, що пропонуємо ми і деякі європейські країни, – розташування миротворців по всій тимчасово окупованій території, включаючи кордон із Росією. І наскільки ми бачимо, Росія не хоче це сприймати і запроваджувати. Тож ми в патовій ситуації.

Читайте також: Чому не варто покладатися на миротворчу місію ООН на Донбасі

Я знаю багатьох військових, які кажуть: "Нумо ми одягнемо блакитні каски та шоломи й дійдемо до кордону". Адже найкращими миротворцями в цій ситуації насправді є наші військові – саме вони принесуть справжній мир цій території.

Впровадження миротворчої місії – це дискусійне питання. Попри всі спроби України просунути цю ідею, попри те, що кілька країн уже погодились задіяти своїх військових, жодної резолюції ООН із цього питання немає. А це означає, що питання невирішене й лежить у площині дискусії.

Військові ставляться до миротворчої місії по-різному. Вони насамперед військові, а тому виконають будь-яке завдання від командування: поставлять готуватися до миротворчої місії, отже, готуватимуться, поставлять іти вперед, отже, підуть, поставлять стояти на лінії розмежування – отже, стоятимуть. Все ж таки це армія, а не група некерованих підрозділів.

Можливо, миротворча місія не вступить у дію ніколи. Для нас це питання є життєво необхідним, адже ми розуміємо, що воюємо з Росією опосередковано. Це так звана proxy-війна, яку Росія веде російською технікою, російськими грошима та російськими інформаційними засобами на українській території.

Читайте також: Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

У нас просто немає всіх ресурсів, аби йти в наступ на загарбників, резервом яких є майже мільйонна російська армія. Саме тому ми говоримо про миротворчу місію, яка, можливо, зупинить війну і зробить можливим поступове повернення цієї території до складу України. Росія цього не хоче, а тому всі українські пропозиції переводить у площину дискусії.

Для Росії розмови про миротворців – це така ж політична гра, як Мінські угоди. Мовляв, ми готові до миру, але нумо обговорювати. Нам підходить це й не підходить те, але обговорюймо.

Таке обговорення може тривати роками й десятиліттями. І протягом цього часу наші хлопці стоятимуть на лінії розмежування й гинутимуть від куль російських окупантів і колаборантів, аж поки Росія не погодиться на прийнятний для нас варіант.

І ми готові до цього – не готова Росія.