Скільки вітчизняних ЗМІ розтиражували "сповідь" голови селища Зайцеве про відправлення контрабанди з підконтрольної Україні території до "ДНР"? А скільки журналістів перевірили цю інформацію та бодай спробували розібратися, яким чином продукція українських виробників надходить до контрольованих терористами міст?

І в цьому величезна печаль. Володимир Веселкин, цей чоловік, що виклав у мережу запис розвантаження фур, у чомусь має рацію: кому війна, а кому мати рідна. Інші гинуть у холодних окопах, а дехто намагається робити бізнес на крові. І мова не про торгівлю із окупантами – її ведуть фактично на всіх площинах від малого бізнесу до цілої держави. І це, як би то не було, засуджувати при цьому певних чиновників однозначно взагалі неможливо.

По-перше, ті, хто стоять при владі в Україні, не можуть не знати про величезну діру на адмінкордоні із окупованими територіями Донбасу. Але ж, якщо навіть припустити, що вони не є одними із співзасновників подібної схеми, реально вплинути на ситуацію ані Гройсман, ані Порошенко, чи будь-хто з інших київських політиків не можуть.

Читайте також: Наемники в Донецке борются между собой

Річ у тому, що для зупинки контрабанди потрібно було, щоб ще у 2014-му році умовний майор Петренко відмовився від десятків тисяч гривень за перевозку однієї фури через "нульовий" блокпост. Лінія зіткнення велика, а чесних людей у ДПСУ/ЗСУ/СБУ не так багато, щоб українські продукти перестали заводити до тимчасово окупованих територій. Більше того, ті ж самі топ-фірми типу "Рошену" ніяк документально не пов'язані із торгівлею із ватажками "ДНР" та "ЛНР".

Для цього є посередники, які завозять товар або з Росії, або через хабарі правоохоронцям. Кінцеві бенефіціари у підсумку виглядають взагалі янголами: вони цілком законно продали цукерки або пиво, чи ще щось, офіційно зареєстрованим в Україні підприємцям. А де вже останні реалізують продукцію, за це ніхто, крім них самих, відповідальності не несе.

Фактично така ситуація склалася з 2014-го року, коли ще не було ніяких наказів від Києва про припинення торгівлі із окупованими територіями. Започаткували традицію обкладати даниною постачальників супермаркетів та магазинів у захоплених містах працівники СБУ. Саме вони були першими кришувальниками військових, які несли службу на блокпостах на фронті. Потім бійців ЗСУ замінили прикордонниками, а змінилися лише схеми розподілу коштів. Одна фура, як і раніше, вартує 100 тисяч гривень. Але це за умови, якщо вона не значиться як та, що перевозе товари до гуманітарно-логістичного центру.

Справа у тому, що українська влада реально намагається хоч якось покращити долю частини жителів Донеччини та Луганщини. Задля цього створили так звані майданчики для торгівлі у "сірій зоні", бо везти продукти з неокупованих міст було дуже тяжко. Втім, терористи на своїх блокпостах взагалі не пускають нікого із ковбасою та 90% інших товарів, тому швидко народилися масштабні схеми.

Читайте також: Новини із Задзеркалля: недолідер "ДНР" змінив тільняшку на краватку

Якщо раніше керівникам, наприклад "Першого республіканського" (АТБ), доводилося виплачувати багацько тисяч за постачання продуктів, а кількість залежала від того, як пощастить, то зараз за пропущення через "кордон" потрібно всього лише відлистати "таксу" на цілий місяць. Українські прикордонники за наказом влади пропускають вантажівки із "Черниговським", "Рошеном", "Яготинським" та "Чумаком" цілком законно та без якихось черг: для гуманітарних же цілей їдуть. Але закупають всю цю продукцію зовсім не мирні жителі, а фактично терористи, які віджали магазини.

Мешканцям же "ДНР" та "ЛНР" нічого не залишається, окрім як накопичувати гроші, щоб купити кіло курятини за 400 рублів (200 гривень) при зарплатах у 3 тисячі