Ми сьогодні з дівчатами та хлопцями намагалися щось придумати щодо вирішення питання захищеності сільських жінок та дітей від насильства. І рішення придумали, і все гаразд і струнко виходить, і масштабується, і вирішує питання системно, але ми вийшли з сесії геть розчарованими і пригніченими. 

Бо контекст.

А контекст такий, що жінці важко з села поїхати в притулок, бо картопля і господарка. І якщо поїде, то а як же паця, яке годують, щоб син поступив вчитися? Ну гаразд, виїде вона в притулок, але всі зв'язки і спільнота лишилася в селі. А хто ми без знайомств? Отож...

Читайте також: Насильство в родині: Чи можна в Україні досягти справедливості?!

А викликати поліцію як? Це щоб машина з мигалками через все село їхала? А що люди скажуть?

Ну гаразд, знімуть побої, візьмуть агресора на облік, потім, якщо повторюватиметься (це щоразу через все село машина з мигалками?? ото пліток буде! засміють!), винесуть припис на 6 місяців, аби не наближався...

А хто копійчину зароблятиме? Хто помагатиме поратися? Ну гаразд, поратися вона сама справиться, але в умовах жорсткого безробіття і економічної незахищеності сільських жінок, кожна людина, здатна заробляти – потрібна.

Ну або заберуть його на 3 години за адмінпорушення (а у нас поки це саме адмінпорушення), він повернеться і наб'є ще більше. А участковий – то ж кум. От викличе вона поліцію, з неї посміються, і взагалі нічого не зроблять.

Як не крути, а виходить, що терпіти тій жінці легше, ніж звернутися по допомогу. Навіть якщо вона знатиме, куди звертатися. 

Ну, може я чогось не розумію, бо не проводила ж дослідження у селі на цю тему. Але поки бачення таке:
щоб подолати насильство над жінками і дітьми в селі, треба початково вирішити те, що "тримає" це питання.

"Що скажуть люди?" – це про "традиційні цінності", оту жорстку регуляцію громадою поведінкових норм. Оце, що "не виносити сміття з хати", що "а що це баба тебе по селу ганяє, ти що, на місце її поставити не можеш?". Оце "Всі терплять, а ти поліцію викликаєш?". Це тривала робота на десятки років, кілька поколінь мають змінитися, поколінь, з якими працюють.

"Хто зароблятиме?" – тут про недостатню економічну спроможність. Тобто важливо робити проекти, які будуть піднімати економічно село, приватні фермерства. І це теж років 20... З економічної спроможності виходить і наступне...

Хто допомагатиме по господарству? По хорошому, допомагати має тракторець. Наймані працівники. Електричні сушарки, доярки і т.д.

Коротше, виходить, що у цієї деревини таке заплутане коріння, що спробуй ще його витягни-вирви. Неможливо вивести шкідливий бузок, не викорчувавши коріння. І нам сумно, бо ми це все бачимо. І нам дуже хочеться допомогти з вирішенням такої явної і болючої проблеми, але стільки є але!

Читайте також: Я не винна, в тому, що в моїй сім'ї було і є домашнє насильство – волонтер

До речі, ми запускаємо ще один проект, спрямований саме на полегшення життя дрібних підприємців у віддалених та сільських регіонах. Тобто з одного боку начебто зовсім щось далеке від питань насильства, але, якщо подумати, то все тісно пов'язане.

А взагалі...Мені б дуже хотілося почути ваші думки щодо проблем домашнього насильства в селах. Нам ця тема цікава в розрізі того, що у важкодоступних регіонах, за умов певної інформаційної ізольованості та жорсткої прив'язаності до тісної громади та господарства, виходити з ситуації насильства жінкам і дітям значно тяжче. І саме тут ми бачимо точку докладання зусиль.