Про вчорашнє блокування націоналістами концерту Ірини Білик. Зрада чи перемога?

Я була від моменту збору пікетувальників до початку концерту і вже пустої площі перед Оперним театром. Відтак, бачила, що і як відбувається. Хто що робив і що говорив. І хто і як впливав на події. І хто спостерігав.

Передісторію нагадаю. За пару тижнів до концерту націоналісти та ряд громадських діячів Львова заявили, що блокуватимуть концерт, якщо співачка публічно не визнає, що Росія агресор, а Крим український і є окупованим. Оскільки в квітні 2014 році співачка була в Росії, а в 2015 їздила у Крим.

За тиждень до концерту продюсер Білик на прес-конференції ретранслював позицію співачки, яка полягала в тому, що вона це все визнає і з 2014 року ніяких концертів в Росії чи Криму не дає. Мені особисто продюсер пояснив, що цього цілком достатньо, бо співачка такого рівня не може виходити до активістів і це проговорювати, тим більше після того, як вони її ображали в соцмережі. Пікетувальники ж вимагали, щоб Білик це сказала особисто в будь-якій публічній формі.

Так от, десь перед 18:00 почали приходити під Оперний театр учасники акцій, а ближче до 19:00 почали сходитися глядачі. Перед цим представники націоналістичних організацій ОУН та «Сокіл» підійшли до входу в театр. Вони були із плакатами, на яких були ілюстрації з АТО. Зокрема, пару плакатів розстелили на плитах під входом і облили доріжку кров’ю з бика чи свині. Пояснили, що це так званий «коридор ганьби» і глядачі, які хотіли зайти в середину, мали проходити по цьому. Тобто наміру блокувати вхід спочатку не було. Мовляв, ідіть, якщо це вас не спиняє. Але коли окремі глядачі почали все ж заходити, то блокувальники вирішили просто не впускати людей. Тобто на ходу змінили свої ж правила. Думаю, таке рішення було прийняте ситуативно, бо зрозуміли, що глядачі просто зігнорують маніпуляцію і зайдуть.

Читайте також: Нарешті, потяг зрушив. "Музиканти поза політикою" – вже не проканає

А отже, блокування буде зірване. Виникали перепалки і навіть сталася шарпанина із продюсером співачки, який хотів підняти один плакат із зображення подій в Іловайську. Навколо епіцентру, який знаходився біля входу в театр, тупцювали глядачі, які боялися заходити. Ну, і в принципі, не могли цього зробити навіть за відсутності страху.

На концерт мали приїхати військові з 80-ї бригади – це десантники, яким напередодні адміністрація Білик роздала понад 100 безкоштовних запрошень. Були побоювання, що може виникнути фізичне протистояння між десантниками та націоналістами. Але наскільки мені відомо, запрошення були роздані, в основному, строковикам і вони вже самі вирішували, йти чи не йти. Частина десантників наче таки була на концерті, невеличка, але була. У цивільному одязі, звісно. Я цього підтвердити не можу.

На якомусь етапі ситуація із блокуванням зайшла в глухий кут. Тут ситуацію розрулила поліція, і я вважаю, що виважено і мудро. Поліцейські фактично виступили переговорниками. Вони запропонували, щоб двоє активістів-націоналістів із одним чи двома телеканалами, тобто з можливістю запису відео, зайшли до співачки й отримали відповіді на свої питання. Поліції вдалося переконати і продюсера Білик, і блокувальників. На ці перемовини пішло десь 30-40 хвилин. Це було непросто.

Врешті-решт, «делегація» вирушила до службового входу. Двоє пікетувальників, двоє поліцейських і два телеканали. За «делегацією» пішло більше, ніж два телеканали. В таких ситуаціях завжди діє принцип рівності. Або всі, або ніхто. Нас було десь шість знімальних груп. Ми зайшли всередину, але на прохідній представники націоналістів сказали, що з ними можуть зайти лише 24-й канал і НТА. Ми залишилися у фойє. Які причини такої вибірковості? (До речі, ті самі канали були під час побиття Монумента Слави, решта не знала про це наперед.)

Так от, ніякого «вдерлися до гримерки», як подають це націоналісти, не було. Я бачила, як це відбувалося до заходу в гримерку, і бачила відео з гримерки. Все було зі згоди співачки і в присутності двох офіцерів поліції, які забезпечували порядок і безпеку. Ірина Білик відповіла на запитання блокувальників. Погодилася із ними, що політика Росії агресивна до України і що Крим український, а також додала, що в неї ніколи і не було іншої позиції. Все. Делегати побажали їй гарного вечора і вийшли. Все було мирно і спокійно.

Після цього вхід в оперу відразу розблокували і глядачі зайшли. На початку концерту зал був доволі повним. Були вільні місця, але поодинокі. Після другої пісні двоє людей – старша жінка і юнак – щось прокричати про українську мову (я не розібрала що) і демонстративно вийшли. Я так розумію, що спеціально купили квитки для цього демаршу.

За інформацією продюсера, із 22 пісень 10 були українськими. (Ми цього не перевіряли, бо пішли). Ми вийшли на вулицю і площа перед Оперним, як ніколи, тішила око своєю пустотою). Стояло лише кілька поліцейських.

Цікавий збіг, на який варто звернути увагу, полягає у тому, що вчора у Львові не було головних очільників. Мер Андрій Садовий десь у США, а голова ОДА Олег Синютка був у Києві. Це, звісно, може бути збігом. Але я маю право у них не вірити. Ситуація під Оперним була дуже непроста і вибухонебезпечна. Могла бути бійка із непередбачуваними наслідками.

Читайте також: Зареєстровано законопроект про гастролі українців в РФ

І за моїми суб’єктивними враженнями частина блокувальників була не надто задоволена виконанням вимог. Бо, ймовірно, в декого були інші цілі. А тут облом. Вимоги виконані і треба розходитися.

Ще один пікантний момент. Паралельно в філармонії проводив свій вечір Дмитро Гордон. Там, окрім поліції, біля входу не було нікого! ВО «Свобода» вирішила не проводити там ніяких акцій. Ну, це зрозуміло, бо що закинеш Гордону, окрім припущень і образ? Як то сформулювати? Ми тут пікетуємо, бо він нашого лідера образив? Ну, це б не мало підтримки в суспільстві. Хоча вагові категорії в політичній площині журналіста і співачки, думаю, всі можуть співставити.

Окрім радикалів про блокування концерту заявляли й інші категорії активної громадськості Львова. На акції були Ігор Зінкевич, Любомир Босаневич, Олег Юліанович Радик, Ігор Стефанюк, Yulya Zak і ще чимало тих, які теж мали вимоги до співачки, але їхній протест не виходив за рамки Конституції і здорового глузду.

І ще ж один пікантний момент. Є ухвала Львівської міської ради про заборону у місті виступів артистів, які співпрацювали з Росією. Є ухвала – то має бути якийсь механізм її реалізації. То, може, міське керівництво якось мало б наперед попереджати співаків? Мовляв, вибачте, вам до нас зась і от документ?! Тоді б не виникало отаких «клінчів», які ганьблять імідж міста і створюють напругу.

Але я маю підстави вважати, що і міська, і обласна влади із якихось причин толерують от такі речі, із порушенням прав людини, які відбулися вчора. Можливо, їм для чогось потрібне протистояння серед населення? Люди мають право на протестні акції, але ж у цивілізованому форматі. Хтось із очільників Львівщини десь висловився з приводу форми протесту? Отож бо!

Але враховуючи обставини та нюанси, результат учорашніх подій – перемога. Здорового глузду, витримки і мудрості. І це багато кому не сподобається, що я напишу, бо зараз у тренді принижувати поліцію, але поліцейські спрацювали на відмінно, знову ж таки, враховуючи весь спектр обставин. «Пройшли по лезу бритви». Бо в тій ситуації інший шлях і хід подій був би в нікуди.

І ще одне: завжди «голосує» споживач. Не хочете щоб приїздив співак/співачка – не купуйте квитки, не хочете банк – не ходіть до нього з своїми грішми і т.д. Якось так.