Ви помітили, що після снігопаду на одних вулицях перед магазинами, ресторанами і кафе сніг прибраний, а на інших тротуари покриті заметами і кригою? Навряд чи між сусідніми вулицями є велика різниця в менталітеті.

Таку думку у своєму блозі на сайті "Новое время" висловив підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи "Нова Країна" Валерій Пекар. 

Я часто буваю в різних містах України, в тому числі взимку, і спостерігаю там зовсім різне ставлення до снігу. На одних вулицях перед магазинами, ресторанами і кафе сніг прибраний, а на інших тротуари покриті заметами і кригою. Здавалося б, чому не почистити? Можна сперечатися, чиє це завдання — комунальних служб, двірників або власників закладів. Але очевидно, магазин або ресторан з чистим тротуаром виглядає привабливішим і приносить більше виручки, ніж такий, до якого складно потрапити. У чому ж справа? Навряд чи між сусідніми вулицями є велика різниця у менталітеті. Ще складніше припустити, що жорстокий мер запровадив заборону на чистку одних вулиць, а інші, навпаки, змушує прибирати під страхом покарання. Звичайна відмазка "про що можна говорити, поки олігархи не сидять" теж не працює.

Читайте також: Дацюк: Україні потрібна революція в культурі

Вся справа в прикладі. Знайомі, які живуть за кордоном, розповідають, як складно не почистити тротуар перед своїм будинком, коли сусіди праворуч і сусіди ліворуч вже це зробили. Просто хтось почав перший, а хтось інший його підтримав. В результаті змінилося все місто.

Я б назвав це законом чистих тротуарів за аналогією із законом розбитих вікон. Кримінологи Джеймс Вілсон та Джордж Келлінг у 80-ті сформулювали принцип: якщо в будинку розбита одна шибка і нікому немає до цього діла, то досить скоро всі шибки у будівлі будуть розбиті. Іншими словами, загальна атмосфера місця сильно впливає на поведінку людей, навіть цілком пристойних і гідних. Розбиті вікна, купи сміття, потворні графіті показують: тут ніхто не дотримується правил, і ти теж можеш робити що завгодно. Зрештою, в районах з розбитими вікнами зростає кількість серйозних правопорушень. Борючись з дрібними неподобствами і поганими прикладами, легендарний мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані та його команда в 90-ті знизили злочинність в місті більш ніж удвічі.

Давайте спробуємо сформулювати закон чистих тротуарів, наприклад, так: якщо праворуч або ліворуч від вашого будинку, магазину або кафе сніг почистили, то і ви, найімовірніше, зробите те ж саме. Якщо праворуч та ліворуч від вас — крига та замети, то навряд чи ви вважатимете за потрібне прибирати свою ділянку. Вся справа в прикладі. Хтось повинен почати першим.

Читайте також: Україна і світ: як борються зі снігом тут і там

Візьмемо іншу ситуацію. Чи бувало у вас так: ви стоїте серед інших людей на пішохідному переході, на світлофорі червоний, а машин наче нема? І хтось перший не витримує і починає переходити. За ним другий, і от уже всі йдуть на червоне світло, але ж не збиралися порушувати. І навпаки: автомобіль проїжджає на червоне, тому що в полі зору начебто немає пішоходів, за ним другий, і ось уже потік їде на червоне світло. Це ще небезпечніше, тому що пішоходів легше не помітити, особливо в сутінки, в неяскравому одязі. Знову зазначу: в різних містах нашої країни зовсім різне ставлення до світлофорів та переходів. Очевидно, причина не в радянській владі, не в мерах і не олігархах, і навіть не в корупції та бюрократії. Причина не в поліції і не прокурорах. Причина в тому, що хтось колись перший раз показав хороший або поганий приклад, інші пішли за ним і тим самим в решті решт змінили норму.

Ми щодня стикаємося з десятками поганих і хороших прикладів. Паркування, де прийдеться не тільки заважає іншим, а й нерідко змушує інших також паркуватися не кращим чином, оскільки інакше вже не вдається. Купа сміття рано чи пізно виростає до такого розміру, що перетворюється на звалище, яке "було тут завжди". Покинуті візки із супермаркету мають тенденцію стрімко розмножуватися. Людина, що живе в оточенні сміття, графіті, заметів, розбитих вікон і неправильно припаркованих машин, починає рано чи пізно замислюватися про еміграцію, звинувачуючи у всьому нечесних політиків, жадібних олігархів і продажних суддів.

Сила позитивного прикладу не менша. Якщо в офіс з голими стінами хтось приносить горщик з квіткою, через деякий час все приміщення зазеленіє. Почніть сортувати сміття, і більшість ваших сусідів незабаром до вас приєднається. Вийдіть помахати лопатою після снігопаду, і ви побачите фантастичний вплив вашого вчинку. Можливо, не відразу, якщо все запущено. Можливо, доведеться проявити терпіння і твердість.

Соціальні норми створює не влада і не селебрітіз. Соціальні норми народжуються знизу, на кожній вулиці, і на сусідніх вулицях можуть дуже відрізнятися, не кажучи вже про сусідні міста. Зазначу: соціальною нормою може стати що завгодно. Канібалізм та благодійність, насильство та жертовність вважаються нормою в різних місцях і в різний час.

А так, звісно, немає сенсу прибирати сніг, поки олігархи не сидять.