У дитинстві багато хто хворів на вітрянку (вітряну віспу), але, напевно, мало хто знає, що цю невинну, на перший погляд, дитячу хворобу спричинює підступний вірус варіцелла зостер.

У чому його підступність? Після того як вітрянка минає, вірус не щезає з організму, а ніби впадає у дрімоту і куняє доти, доки людина здорова. Як тільки виникають проблеми (а це – важка хвороба, знижений імунітет, гіпервітаміноз, хронічні стреси і втома, часті застуди, а особливо це актуально тоді, коли ще й вік, як мовиться, підтискає), вірус перетворюється із сонного, пасивного «сусіда по кімнаті» на лютого ворога, з’являючись на тілі у вигляді оперізувального лишаю.

Захворювання уражає всі вікові категорії, хоча, як стверджують фахівці, без сумніву, найчастіше і передовсім на здибанку з варіцелла зостер наражаються особи, яким понад п’ятдесят (таких дві третини від загального числа тих, що хворіють на оперізувальний лишай). Зокрема, у людей старшого віку (60 – 80 років) частота захворювання коливається від п’яти до десяти на тисячу. У деяких пацієнтів (близько 2% хворих із нормальним імунітетом і у 10% хворих із імунодефіцитами) захворювання вигулькує повторно. Розпитую про хворобу дерматовенеролога Юрія Роговського.

Читайте також: Історії про грип: розвінчування основних міфів

– Як розвивається хвороба?

– Після «пробудження» вірус по нервах переміщається до шкіри. Тому за кілька днів до початку хвороби людина може відчувати грипоподібний стан, а це – головний біль, підвищення температури, кволість. Також у місці майбутніх висипів виникають різко виражені пекучі болі, свербіж. Збільшуються лімфовузли. Ймовірні навіть шлункові розлади.

– Тобто на початках важко зрозуміти, що це саме оперізувальний лишай?

– Абсолютно правильно. Біль при оперізувальному лишаї спроможна імітувати такі захворювання як виразкова хвороба шлунка, пневмонія (запалення легень), апендицит, розрив міжхребцевого диска, інфаркт міокарда, мігрень і навіть стенокардія (загрудинні болі). Болить інколи нестерпно, а дискомфорт посилюється при найменшому доторканні до шкіри, при рухах тощо.

– Через скільки часу після виникнення перших симптомів захворювання з’являється висип?

– Приблизно через три – чотири дні, інколи – через два тижні. І це – міхурці.

– Де, зазвичай, локалізується лишай?

– Найчастіше місця «дислокації» – голова, лоб, очі, потилиця, шия, плечі, живіт, стегна і сідниці. Зазвичай, при з’яві висипу на шкірі болі стають менш інтенсивними.

– Скільки триває захворювання?

– Пацієнти з міцним імунітетом одужують у термін від 15 днів до місяця. Старші та ослаблені хворі схильні до тривалішого й тяжчого перебігу оперізувального лишаю. Найнеприємніше у тій хворобі те, що навіть після одужання, коли шкіра вже чиста, в ураженій раніше хворобою ділянці шкіри болі, інколи дуже сильні, можуть відчуватися від кількох тижнів до кількох місяців – це так звана постгерпетична невралгія.

– Я чула, що ту неприємність, попри інтенсивні болі і доволі потужний висип, не треба лікувати. Тобто мастиш уражену, оперізану герпесом ділянку шкіри зеленкою, створюєш їй комфортні умови в сенсі сухого тепла, і на тому кінець – із часом минеться, вщухне само собою.

– Лікувати оперізувальний лишай потрібно, тим паче, що є доволі багато противірусних препаратів. Передовсім, адекватно призначене лікування знімає біль. По-друге, прискорює процес загоєння і зникнення висипу. По-третє, терапія дає можливість уникнути ускладнень.

– До якого доктора треба звертатися?

– Це може бути сімейний лікар. Якщо сильні шкірні прояви, треба йти до дерматолога. Якщо дошкуляють дуже інтенсивні болі, доречно навідатися до невролога.

– А які можуть бути ускладнення?

– Оперізувальний лишай особливо важко перебігає при ураженні обличчя та очей. Висип з’являється на крилах носа, в кутиках губ, на лобі і довкола очей. Наслідки неприємні: може відбутися параліч частини обличчя з цілковитою втратою чутливості, мутніє рогівка ока, знижується зір. Отож очна форма оперізувального лишаю завжди вимагає консультації фахівця – у даному разі говоримо, звичайно ж, про окуліста.

– Яким є лікування?

– Передовсім, це противірусна терапія. Також вітамінна і загальнозміцнювальна, знеболювальна терапії, а також місцеве лікування – змащування висипу барвниками або противірусними мазями.

– Чи доречно говорити про профілактику захворювання?

– Про профілактику завжди доречно говорити, коли йдеться про здоров’я. У даному разі запобігатимуть захворюванню чи принаймні знижуватимуть його вірогідність загартовування організму, загальнозміцнювальна терапія, підвищення імунітету, лікування супутніх захворювань.

– Чи можна вдаватися у разі оперізувального лишаю до водних процедур? Говорю про душ чи ванну.

– Не бажано, а особливо у момент наявності висипу. Крім того, дуже важливо унеможливити потрапляння на уражену ділянку шкіри холодного повітря. До речі, сухе тепло є одним із засобів знеболювання.

– Чи може людина розраховувати за наявності оперізувального лишаю на лікарняний?

– Звичайно. Є навіть випадки, коли хворих шпиталізують.

Читайте також: Какие витамины не нужны человеку

– Чи є заразним такий лишай, тобто чи передається він, припустимо, через постільну білизну чи рушник?

– Оточенню зараження не загрожує, бо етіологією захворювання є активація того вірусу, який давно перебуває в організмі. Тобто доросла людина не може заразитися цією хворобою від іншої дорослої людини. Але є ймовірність зараження вірусом варіцелла зостер від дитини, що хворіє на вітряну віспу. Тому тримайте своїх стареньких подалі від уражених вітряною віспою дітей і навпаки – тримайте дітлахів подалі від хворих на оперізувальний лишай, аби не відбулося перехресного зараження.

І насамкінець… Розмова про оперізувальний лишай у нездале для здоров’я міжсезоння є дуже актуальною, позаяк у цій порі ми доволі часто переохолоджуємося, застуджуємося, відповідно – хворіємо. А підступний варіцелла зостер, користаючи з того, вже розплющив очі…